У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Сеньків Т.Б.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 23 грудня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради та секретаря Нетішинської міської ради ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування розпорядження секретаря міської ради та поновлення на роботі
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом і вказував , що 31 травня 2010 року секретар Нетішинської міської ради ОСОБА_3 видав розпорядження № 66-рк , яким на виконання рішення Нетішинської міської ради від 30 березня 2010 року № 4 звільнив позивача із роботи з посади начальника комунального підприємства Нетішинської міської ради "Житлово-комунальне об»єднання" за одноразове грубе порушення законодавства та обов’язків, у результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки , за невиконання підприємством зобов»язань щодо виплати працівникам підприємства заробітної плати та недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. Вважав звільнення з роботи незаконним і просив скасувати розпорядження секретаря міської ради та поновити позивача на роботі. Зазначав , що порушень трудової дисципліни та умов контракту він не допускав , тому відповідач не мав підстав для звільнення його роботи . Вважав також, що на час звільнення з роботи сплили строки для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Окрім того , вказував, що за укладення позивачем від імені підприємства договору із ДЗ фірма «ОСОБА_3 - Тернопіль»про захоронення твердих побутових відходів рішенням Нетішинської міської ради № 32 ОСОБА_1 було оголошено догану, що свідчить про те, що відповідачі не мали права за одне і теж порушення притягувати його двічі до дисциплінарної відповідальності. Також зазначав , що його було звільнено із роботи під час перебування на лікуванні , що є порушенням законодавства. Одночасно вказував , що його вини у невиплаті заробітної плати немає , оскільки із 22 лютого 2010 року по 15 квітня 2010 року перебував на стаціонарному лікувані , а з 26 квітня по 29 травня 2010 року - у відпустці . Вказував і на те, що відповідачі не врахували ступінь тяжкості проступку та заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника та не відібрали у позивача пояснень з приводу допущених ним проступків. Рішенням Острозького районного суду від 23 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погодившись із рішенням суду , ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказував на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначав , що суд першої інстанції не врахував , що секретар Нетішинської міської ради у розпорядженні , з перевищенням наданих йому радою повноважень вказав, що підставою для звільнення позивача з роботи було: одноразове грубе порушення законодавства та обов’язків , у Справа № 22-237-11 Головуючий в суді 1 інст. Василевич О.В. Категорія № 51-54 Суддя –доповідач Мельник Ю.М.
результаті чого підприємству були завдані значні негативні наслідки та невиконання зобов’язань щодо виплати працівникам підприємства заробітної плати та недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати , хоча Нетішинська міська рада у своєму рішенні таких підстав для розірвання контракту не передбачала . При цьому відповідачі не вказали у чому саме полягає одноразове грубе порушення позивачем законодавства та обов’язків та які цим були завдані підприємству збитки. Не врахував суд і того , що відповідачі притягнули його до дисциплінарної відповідальності з пропуском строку для накладення дисциплінарного стягнення та при відсутності вини позивача у настанні негативних наслідків для підприємства. Із цих підстав просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити в повному обсязі. Представник Нетішинської міської ради та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися без поважних причин , а тому суд вирішив справу без їх участі.
За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову , місцевий суд виходив із того , що відповідач не виконав взятих на себе за умовами контракту зобов’язаннь , що є підставою для припинення трудового договору за п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду законним та обґрунтованим. Згідно п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави , передбачені контрактом. Як правильно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 на час звільнення із роботи працював начальником комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне обєднання»на підставі контракту , строк дії якого закінчувався 31 липня 2011 року. ( а.с. 16-18) Відповідно до п.6 статуту КП НМР «Житлово-комунальне обєднання»міський голова від імені міської ради з начальником підприємства укладає контракт, де визначається строк його дії, права, обов’язки та відповідальність начальника , умови його матеріального забезпечення , підстави звільнення з посади , інші умови. ( а.с. 109-115) Підпунктами «б»та «в»пункту 23 Контракту між роботодавцем та ОСОБА_1 було передбачено, що контракт із працівником може бути розірваний в разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов’язків , передбачених контрактом , в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки ( понесено збитки , виплачено штрафи ) або в разі одноразового невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати .( а.с. 16, 17).
У зв’язку із достроковим припиненням ОСОБА_6 повноважень міського голови м. Нетішина ( а.с. 82) відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»повноваження міського голови виконував секретар Нетішинської міської ради ОСОБА_3
30 березня 2010 року Нетішинська міська рада рішенням № 4 вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади начальника КП НМР «Житлово-комунальне обєднання»та уповноважила секретаря міської ради ОСОБА_3 розірвати контракт з ОСОБА_1 згідно з п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України. ( а.с.8, 19-24) .
Відповідно до п.10 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. 31 травня 2010 року ОСОБА_3, виконуючи обов"язки міського голови м. Нетішина, видав розпорядження № 66-рк про розірвання з 31 травня 2010 року з ОСОБА_1 контракту та звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з підстав передбачених контрактом - за одноразове грубе порушення законодавства та обов’язків, у результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки та за невиконання підприємством зобов»язань щодо виплати працівникам підприємства заробітної плати та недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. ( а.с. 42).
Судом першої інстанції вірно встановлено , що з 1 січня 2009 року підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед працівниками ( станом на 01.01.2009 року –228.9 тис. грн.., станом на 01.01.2010 року –334,3 тис. грн.. , станом на 01.02 .2010 року –332 , 8 тис. грн.., станом на 01.03.2010 року –452 .9 тис. грн.., станом на 01.04.2010 року - 440.6 тис. грн.., станом на 01.05.2010 року –504,4 тис. грн.., станом на 01.06.2010 року –630.2 тис. грн..) ( а.с. 127-130). Окрім того , судом встановлено , що під час роботи позивача на посаді начальника КП НМР "Житлово-комунальне об"єднання" це підприємство заборгувало Державному підприємству Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" 15 802 025 грн. 84 коп. Рішеннями господарського суду Хмельницької області від 31 серпня 2006 року вказані кошти були стягнуті із очолюваного позивачем підприємства на користь ДП НАЕК "Енергоатом" . Цими ж рішеннями із підприємства було стягнуто 63 042 грн. 78 коп. державного мита та 354 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді.( а.с.117-122). Державною виконавчою службою із КП НМР "Житлово-комунальне об"єднання" під час виконання вказаних рішень господарського суду було стягнуто 1 580 204 грн.28 коп. виконавчого збору. ( а.с. 123-124)
Із урахуванням зазначеного , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку , що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе за умовами контракту зобов’язання, що відповідно до п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України є підставою для припинення трудового договору.
Доводи позивача про те, що секретар міської ради ОСОБА_3 звільнив його з підстав, які не були передбачені рішенням сесії міської ради від 30 березня 2010 року , чим перевищив свої повноваження, колегія суддів вважає безпідставними , оскільки ОСОБА_3, як секретар Нетішинської міської ради на час видачі оспорюваного розпорядження відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконував обов»язки міського голови м. Нетішина , а відповідно до п.20 ч.4 ст. 42 цього ж Закону звільнення керівників підприємств комунальної власності територіальної громади відноситься до повноважень міського голови.
Колегія суддів також погоджується із висновком місцевого суду, що відповідачі при звільненні ОСОБА_1 не порушували вимог ч.2 ст. 40 , ст. 148 та ст. 149 КЗпП України , оскільки додаткові підстави для припинення трудового договору були обумовлені сторонами в договорі (контракті), і ці підстави не були передбачені трудовим законодавством , тому на правовідносини , передбачені контрактом не поширюється дія ст. 40, 148,149 КЗпП України , у тому числі щодо строків притягнення до дисциплінарної відповідальності , щодо наявності вини у невиконанні умов контракту.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду 1 інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. На підставі наведеного , керуючись п.1 ч.1 ст. 307 , ст. 308 , ст.. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , а рішення Острозького районного суду від 23 грудня 2010 року –залишити без зміни.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту проголошення ухвали апеляційного суду , проте можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді: