Справа 2-а-1/2011

                                   ПОСТАНОВА

                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 січня  2011 року Турківський районний суд  Львівської області у складі:

головуючого - судді Кріль Л.М.

при секретарі –Сенів М.В.       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Турці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області про визнання неправомірними дій щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги, -  

                                                ВСТАНОВИВ:

Позивачка 30.11.2010 року звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області  (далі -Управління) в якому просить суд визнати неправомірними дії щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у  в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком з  01.01. 2006 року по день винесення рішення суду. Обґрунтовує позов тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи ,,діти війни", так як ІНФОРМАЦІЯ_1 і на 02.09.1945 року - час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст.6 Закону України ,, Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, у 2006-2010 роках така допомога не виплачувалась.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на ті ж обставини , що і в позовній заяві і дала пояснення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що законодавством України не визначено поняття  мінімальної пенсії за віком, а тому  вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону ,,Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким  чином обчислювати вказаний розмір. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позов  підлягає до часткового  задоволення.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2195), рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008.

В судовому засіданні  встановлено, що  позивачка відноситься до соціальної групи ,,діти війни" відповідно до вимог ст.1 Закону ,, Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується пенсійним посвідченням № 119160 зі штампом, який підтверджує наявність у неї статусу ,, діти війни". Позивачка є пенсіонером за віком , пенсію отримує у відповідача . Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус ,, діти війни" визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від  03.09.1927 року по  02.09.1945 року.

Відповідно до ст. 6 Закону ,, Про соціальний захист дітей війни ", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня  2006 року. А у відповідності  до ст.7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління, яке є відповідачем  у даній справі.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону ,,Про державний бюджет України" включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

Судом встановлено, що позивачці виплачується  надбавка до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно  ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України ,,Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На  даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.ст. 99 ч. 1,        100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за  даний період, врахувавши те, що на цьому  наполягає одна із сторін.

Оскільки позивачкою пропущено без поважних причин строк звернення до адміністративного суду , а тому задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати відповідачем підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить за період з 13.06.2010 року по 13.01.2011 року по день винесення постанови з врахуванням ст.28 ч.1 Закону України ,,Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум. відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи  з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково, і  тому слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо невиплати до пенсії  підвищення  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України          ,,Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням ст.28 ч.1 Закону України ,,Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  та виплачених сум , чим порушив її конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України

Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.7-11, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 13.06.2010 року по 13.01.2011 року з врахуванням ст.28 ч.1 Закону України ,,Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  та виплачених сум.

Управлінню Державного казначейства у Турківському районі Львівської області  повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.   

В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення, а вразі складення постанови у повному обсязі –з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений  18.01.2011 року.

Головуючий: