Справа № 2-1610/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

22 грудня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі: головуючого судді  Подорець О.Б., при секретарі Завгородній Л.В., з участю представника позивача Шкваря К.М.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача  про звернення стягнення, зазначивши, що позивач та відповідач 23 листопада 2006 року уклали кредитний договір № DNLLAЕ00006375, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 130479,38 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони  23 листопада 2011  року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач надав в заставу автомобіль Mercedes-Benz (модель 413CDI, рік випуску 2000, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_1 реєстраційний номер: НОМЕР_2). В порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав і станом на 04 січня 2010 року має заборгованість в сумі 133007,84 грн. На підставі викладеного позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави, а саме на вищезазначений автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх  повноважень, необхідних для здійснення  продажу; стягнути з відповідача судові витрати.   

В судовому засіданні представник позивача Шкваря К.М. підтримала позовні вимоги  та посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.   

Відповідач до судового засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача Шкваря К.М., дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.   

Судом встановлено, що 23 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNLLAЕ00006375 відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 107 060 грн. на купівлю автомобіля та 23419,38 грн. на сплату страхових внесків зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2011 року.

Згідно п.2.2.3 кредитного договору від 23 листопада 2006 року Позичальник зобов’язаний сплатити Банку комісію.   

Відповідно до п.3.2 кредитного договору при порушенні Позичальником зобов’язань  по погашенню кредиту передбачених договором Позичальник сплачує Банку відсотки  за користування кредитом у розмірі 2,78% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.   

Згідно п.4.1 кредитного договору у випадку порушення Позичальником зобов'язань  за кредитним договором, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується  сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки.   

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.   

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання виконав частково.   

З врахуванням викладеного, станом на 04 січня 2010 року відповідач має заборгованість в розмірі 133007,84 грн., а саме:   

-         заборгованість за кредитом –85622,38 грн.;   

-         заборгованість по відсоткам за користування кредитом –30357,07 грн.;   

-         заборгованість по комісії за користування кредитом –2005,99 грн.;   

-         пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань –8212,50 грн.;

-         штраф ( фіксована частина) –500 грн.;

-         штраф (процентна складова) –6309,90 грн.   

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.   

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 23 листопада 2006 року уклали договір застави рухомого майна № DNLLAЕ00006375 (а.с.7-8). Згідно з п. 6 договору застави відповідач надав в заставу автомобіль Mercedes-Benz (модель 413CDI, рік випуску 2000, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_1 реєстраційний номер: НОМЕР_2), що належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена, на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”,  взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в матеріали цивільної справи позивачем не надано.

За загальним правилом ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

В матеріалах справи відсутні копії письмових повідомлень всіх обтяжувачів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту, позивач відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу позовних вимог.  

Оскільки позивач не довів ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення  щодо звернення стягнення на заставлене майно, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 169, 212-215,218,222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення - відмовити.   

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 24 грудня 2010 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення  без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем  в апеляційному порядку.

Суддя: