Адміністративна справа № 2-а-279/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 лютого 2011 року                                                  Суддя  Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що він в оформив у відповідача пенсію за віком, однак продовжує працювати і по даний час. Після двох років отримання пенсії він звернувся до відповідача про здійснення перерахунку, згідно ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Відповідача отримавши заяву позивача відмовив в її задоволенні, що на думку позивача є порушенням його права на пенсійне забезпечення, а тому просить в судовому порядку визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати останнього здійснити перерахунок пенсії з 01 серпня 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

        Відповідач заперечень щодо позову не надав, що не перешкоджає її розгляду в порядку скороченого провадження.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами  суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.   

Перебуваючи на обліку у відповідача позивач 19.11.2011 року звернувся до відповідача про здійснення перерахунку пенсії згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією заяви позивача.

Відповідач своїм листом відмовив позивачу в задоволенні заяви, що підтверджується копією листа.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні публічно-правові відносини щодо відмови відповідача позивачу в здійсненні перерахунку пенсії.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних  повноважень, крім  випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.   

Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду  України, відповідно до ст.10  Закону України "Про пенсійне забезпечення", який є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені  в установленому порядку головні управління та управління в районах та містах, що підтверджує правомірність звернення позивача та належність відповідача.

        Правомірність звернення позивача також підтверджується п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", згідно якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління, яким є відповідач.

        Відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; суд вирішує справи на підставі Конституції та  законів України, а  також  міжнародних  договорів,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші  нормативно-правові  акти,  прийняті відповідним органом на підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; у разі невідповідності   нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  або  іншому  правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу; якщо міжнародним договором,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом,  то  застосовуються  правила  міжнародного договору; у разі   відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що  регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних  засад  права (аналогія права).

          Згідно ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.   

          Судом встановлено, що позивач має право на даний перерахунок, але відповідачем при цьому було застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року).

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відмовляючи в задоволенні заяви позивачу відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, але на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, що суперечить ст.92 Конституції України, згідно якої встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.   

          Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України.

          Так, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

          Відповідно до ст.74 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії    неконституційного акта, згідно частини шостої резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

          Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є неправомірними.         

          Суд визнавши дії відповідача неправомірними вважає за необхідне задовольнити наступну вимогу позивача - зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити її позивачу у належному  розмірі з 01 серпня 2010 року.

          Керуючись ст.19, 22, 75, 92 Конституції України, ст.40,42,45,48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.2, 9, 11, 69, 71, 99, 100, 104, 160, 161, 162 КАСУ, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

  Позов ОСОБА_1 задовольнити.   

           Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області неправомірними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з застосуванням показника середньої заробітної плати, в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні  за 2009 рік.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 01 серпня 2010 року.

           Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.   

        Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.   

Суддя           Т. В. Проць

судді