Справа № 2-о-14/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року, Трускавецький міський суд Львівської області
в складі : головуючого судді Грицьківа В.Т.
при секретарі Ринді О.О.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м. Трускавцi цивiльну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, зацікавлена особа Трускавецька міська рада про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Свої вимоги мотивують тим, що вони є власниками половини житлового будинку АДРЕСА_1 кожен по1/4 ідеальній частині, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Інша половина будинку належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.07.1996 року, яку він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 одружились 27.02.1979 року.
ОСОБА_8 не мав рідних дітей і виховував двох дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_6 (після заміжжя ОСОБА_2) та ОСОБА_7, як власних.
Після смерті прабабці позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_8 продовжував проживати спільно з їхньою бабцею ОСОБА_6 та її сім'єю, перебував з ними та вже їхніми дітьми у хороших, теплих, родинних стосунках.
Останні 5-7 років перед смертю здоров'я ОСОБА_8 через похилий вік та хвороби погіршилося і їхня бабця ОСОБА_6 ОСОБА_2 всіляко піклувалася про нього: готувала їжу, вела домашнє господарство, купувала ліки, відвідувала разом з ним медичні установи.
ОСОБА_8 з вдячністю приймав її турботи і піклування її сім'ї, оскільки іншої родини він не мав, їхня сім’я за останні десятиліття і стала для нього тією родиною.
25 грудня 2003 року він склав заповіт, яким заповів усе своє майно, у т.ч. половину будинку по АДРЕСА_1 синові ОСОБА_9, а їхньому батькові ОСОБА_10. Інша половина будинку вже належала на праві власності ОСОБА_10 Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів помер.
ОСОБА_8 не приховував, що склав на батька заповіт, а вони через необізнаність думали, що незважаючи на те, що батько фактично не прийняв спадщину, все одно мають право претендувати на половину будинку як його прямі спадкоємці, але звичайно, володіти та розпоряджатися ним зможуть лише після смерті ОСОБА_8, тому про новий заповіт ніхто не вів мови.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, ховала його за власні кошти їхня бабця ОСОБА_9, яка вважала його як рідного батька.
ІНФОРМАЦІЯ_3 раптово помирає бабця позивачів ОСОБА_9, яка після смерті ОСОБА_8 доглядала за господарством, земельною ділянкою та будинком. Щоб дім був доглянутий, вони вирішили переселитися у нього, тоді постало питання про оформлення документів за нами на іншу половину будинку. Вони звернулися до Трускавецької державної нотаріальної контори. Тоді з'ясувалося, що заповіт, складений ОСОБА_8 на нашого батька не є підставою для оформлення спадщини за ними. Нотаріус пояснив, що фактичним спадкоємцем четвертої черги за ОСОБА_8 може бути тільки наша бабця ОСОБА_9, з якою покійний останніх п'ять років перед смертю проживав однією сім'єю.
Крім того, до державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_12 (дочка ОСОБА_9 і спадкоємець першої черги за законом) про те, що вона відмовляється від належної їй частки спадщини на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Тобто спір між спадкоємцями відсутній взагалі.
Представник позивачів в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник Трускавецької міської ради підтримала заяву, просить її задоволити.
Допитана в якості свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 був її сусідом. Після смерті дружини з ним постійно останні 6-8 років проживала дочка ОСОБА_9. Вони проживали в одному будинку, ОСОБА_9 його доглядала, оскільки ОСОБА_8 хворів на серце. Коли він помер, то ОСОБА_9 займалась його похованням.
Допитана в якості свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 був її сусідом та проживав разом з дружиною, яка померла 8-10 років. Після смерті дружини з ним постійно останні 8-10 років проживала дочка покійної дружини - ОСОБА_9. Вони проживали в одному будинку, ОСОБА_9 його доглядала, варила їсти, прала. ОСОБА_8 хворів, він був лежачим. Коли він помер, то ОСОБА_9 займалась його похованням.
Заслухавши представників позивача та зацікавленої особи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі є власниками половини житлового будинку АДРЕСА_1 кожен по1/4 ідеальній частині, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Інша половина будинку належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.07.1996 року.
Після смерті прабабці позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_8 продовжував проживати спільно з їхньою бабцею ОСОБА_9 та її сім'єю, перебував з ними та вже їхніми дітьми у хороших, теплих, родинних стосунках. Останні 5-7 років перед смертю ОСОБА_8 бабця позивачів ОСОБА_6 ОСОБА_9 всіляко піклувалася про ОСОБА_8, що ствердили і свідки у судовому засіданні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, ховала його за власні кошти бабця позивачів - ОСОБА_9, яка вважала його як рідного батька, про що свідчить свідоцтво про поховання, видане 08 січня 2009 р., що і ствердили свідки у судовому засіданні.
Протягом року після відкриття спадщини ніхто не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за ОСОБА_8.
До державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_12 (дочка ОСОБА_9 і спадкоємець першої черги за законом) про те, що вона відмовляється від належної їй частки спадщини на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_2. Тобто спір між спадкоємцями відсутній взагалі.
Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (далі - Постанова Пленуму) при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (пункт 23 Постанови Пленуму).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_9 дійсно проживала однією сім’єю разом ОСОБА_8 з 2003 року.
Суд вірить здобутим доказам, бо вони нічим не спростовані і не викликають сумніву в своїй об'єктивності, грунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 218 ЦПК України, ст.ст. 1222, 1258, 1264, 1266, 1268 ЦК України, суд-
ВИРІШИВ:
Заяву задоволити. Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_9 разом з спадкодавцем ОСОБА_8 з 2003 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Грицьків В.Т.