Справа № 2- 5324 2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді – Бондаренко О.В.,
при секретарі судового засідання – Слюсаренко С.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі, про зобов’язання провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона, як інвалід 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, має право на державну пенсію, розмір якої не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем державна пенсія та пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується йому в значно нижчому розмірі. А тому позивач, посилаючись на статтю 50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» просить суд визнати за нею право на пенсію відповідно до ст. ст. 54,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року, зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії з 01.01.2007 року відповідно до вимог ст.ст. 54,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком з встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Позивач в судовому засіданні позов підтримала.
Представник відповідача в судовому зсіданні позов не визнав, надав до суду письмові заперечення і просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( далі - Закон № 796-ХІІ).
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, відповідно до довідки МСЕК являється інвалідом 2 групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою з 27.03.1998 року – довічно, Що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії;б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
З відповіді відповідача встановлено, що позивачка станом на 01.01.2010 року отримує пенсію по інвалідності, як потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачу, як інваліду 2 групи основна пенсія по інвалідності виплачується згідно постанови КМ України від 16.07.2008 року № 654 в розмірі 1090 грн.; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 114 грн. 60 коп.
На письмове звернення позивачки стосовно здійснення нарахування їй пенсії у відповідності з вимогами статей 50, 54 даного Закону відповідач відмовив, що підтверджується заявою позивача та листом УПФ України в Білоцерківському районі.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, державна пенсія не може бути нижчою ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю призначається у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).
Заперечуючи проти позову, управління ПФУ посилається на те, що позивачу з 2008 року по даний час основна і додаткова пенсія виплачується відповідно до постанов КМ України з урахуванням норм ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті 62 даного Закону, яка делегує Кабінету Міністрів України повноваження стосовно роз’яснення порядку застосування цього Закону, та в якій зазначається, що рішення КМ є обов’язковими до виконання міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.(Стаття 113 в редакції Закону N 2222-IV від 08.12.2004)
Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови КМ України, на які посилається в письмових запереченнях відповідач.
Також суд при прийнятті рішення керується судовою практикою Верховного Суду України (Вісник Верховного Суду України №1(101) січень 2009) згідно з якою з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, що передбачені Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно було керуватися статтями 50, 54 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що була чинною на час призначення позивачу цих пенсій.
Виходячи з положень ст.ст. 50,54 Закону № 796-ХІІ під час визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивачки за основу при їх розрахунку береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ІІ (в редакції до внесення у нього змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI, що визнані неконституційними) у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивачки необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01.01.2007 року – 492 грн., з 03.04.2007 року – 525 грн., з 01.10.2007 року – 532 грн. Для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2007 року – 380 грн., з 03.04.2007 року – 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначено з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 489 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначено з 01.01.2009 року – 498 грн.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний Закон було доповнено ст.71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких розмір основної пенсії по 2 групі інвалідності не міг бути нижчим 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії – 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України ?ро державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова відповідача в здійсненні перерахунку позивачу пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком є необґрунтованою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що відповідач фактично виплатив позивачці пенсію (основну і додаткову) в значно меншому розмірі, ніж встановлено вимогами ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ІІ, суд приходить до висновку, що відмова відповідача щодо нарахування позивачу пенсії по інвалідності (основної та додаткової) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком є неправомірною, тому слід зобов’язати відповідача провести нарахування пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.. 50, 54 Закону № 796-ІІ, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ІІ з урахуванням виплачених сум з 01.01.2007 року та Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10 – рп.
Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, відносяться й витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Тому, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача 37 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. державного мита на користь держави. Позивач звільнена від сплати держмита на підставі ст. 4 п. 18 Декрету КМ України «Про державне мито».
Керуючись ст. ст. 19, 46, 95, 113 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54, 53, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,Законом України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» , ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст. 38 Бюджетного Кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 208, 209, 213-215, 225 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на державну пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі провести перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2007 року.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі на користь ОСОБА_1 37 грн. судових витрат
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Білоцерківському районі державне мито на користь держави в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня ухвалення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: О.В.Бондаренко