Судове рішення #13393880

                                                                                          Справа №1-883 за 2010 рік

                                                   В И Р О К

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 жовтня 2010 року  Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

               головуючого - судді Бобкової Н.В.

               при секретарі -  Єрмійчук А.В.

               за участю прокурора -   Корнєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білої Церкви кримінальну справу за обвинуваченням

             ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Поправка Білоцерківського району, українки, гр. України, освіта - середня, не одруженої, не працюючої, інваліда 2-ї групи, прожив.: АДРЕСА_1, раніше не судимої,-  

в скоєнні злочину. передбаченого ст.122 ч.1 КК України,-

                                             в с т а н о в и в :

            ОСОБА_1 скоїла заподіяння потерпілій ОСОБА_2  умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я при наступних обставинах.

            01.12.2009 року близько 13 год.,  ОСОБА_1,   знаходячись  в ІНФОРМАЦІЯ_2,   перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки, яка виникла  на грунті неприязних відносин  з ОСОБА_2,   умисно нанесла останній 2-3 удари правою ногою в лівий бік тулубу потерпілої ОСОБА_2, в результаті чого  остання згідно висновку судово-медичної експертизи №60/д від  28 травня 2010 р. отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 8-9 ребер зліва по середній під пахвовій лінії, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я.  

            Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого  їй злочину визнала повністю, ствердила суду обставини його скоєння, зазначені в обвинуваченні. Вказала при цьому, що  дійсно прийшла до знайомої ОСОБА_2 Між ними виникла сварка, в процесі якої вона декілька разів вдарила   ногою потерпілу  в  бік тіла.

            У скоєному чистосердечно розкоюється,  просить суворо не карати і не позбавляти волі.  Вказала, що має на утриманні діох малолітніх дітей, які на даний час  перебувають в інтернаті, оскільки вона хворіє на туберкульоз і є інвалідом 2-ї групи.

            Визнаючи себе повністю винним у скоєнні вищевказаних дій, ОСОБА_1   в силу ч.3 ст.299 КПК України просила суд не досліджувати докази по справі, зібрані досудовим слідством. З врахуванням наведеного суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони не оспорюються підсудною, права та наслідки вказаної відмови при цьому  їй детально роз'яснено.

            Кваліфікацію дій  ОСОБА_1  органами досудового слідства за ст. 122 ч.1 КК України суд рахує вірною, оскільки вона скоїла заподіяння потерпілій ОСОБА_2  умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

            Призначаючи міру покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини справи.

           

             ОСОБА_1  як особа характеризується за місцем проживання негативно, скоїла злочин в стані алкогольного сп’яніння.

             Разом з тим ОСОБА_1  повністю визнала свою вину та дійсно готова нести передбачену законом відповідальність,   має  захворювання внаслідок чого є інвалідом, має на утриманні двох малолітніх дітей - наведені обставини суд розцінює як пом’якшуючі відповідальність.

           З врахуванням всіх вищезазначених обставин та думки прокурора стосовно виду покарання для  підсудної, суд рахує, що виправлення та перевиховання останньої можливе     без відбування покарання, з випробуванням.  

           Цивільний позов по справі не заявлявся.

           Речові докази в справі відсутні.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

                                                З А С У Д И В :

            ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України і призначити покарання у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі.

            На підставі ст.75,76 КК України звільнити   ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо вона протягом 2/двох/ років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу  кримінально-виконавчої  інспекції; повідомляти  вказану інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

            Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_1 покласти на відділ виконання покарань Білоцерківського РВВС  за місцем проживання засудженого.

            Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу  змінити з утримання під вартою на  підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши з-під варті з залу суду - негайно.

            Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 15 діб після проголошення.

             СУДДЯ:                                         Н.В.Бобкова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація