Справа № 2-423/2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
03 лютого 2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі: головуючого - судді Діденка Д.О., при секретарі – Габенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 травня 2006 р. між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 27400 дол. США, зі сплатою 12% річних, строком до 03.05.2026р. У забезпечення виконання умов кредитного договору, 03.05.2006р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору. Також, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 24.07.2007р. між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань станом на 07.10.2010 р. утворилася заборгованість в розмірі 35236,97 дол. США, що еквівалентно 278720,92 грн. У зв'язку з викладеним, просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості, стягнути звернення на предмет іпотеки, виселити, а у випадку недостатності суми, отриманої від реалізації майна, звернути стягнення на інше майно та грошові кошти, які належать відповідачам.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, заяву про розгляд справи у його відсутність або про відкладення слухання справи суду не надали.
За таких обставин, суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача не заперечував проти винесення по справі заочного рішення.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступного.
Судом встановлено, що 03 травня 2006р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/0060/74/42176 на суму 27400 доларів США, строком до 03.05.2026 р., зі сплатою 12 % річних за користування кредитом.
03.05.2006 р. у забезпечення вищевказаного договору між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки.
Згідно з п. 2.1. даного договору, у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 липня 2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з надвірними побудовами та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п. 5.2 зазначеного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
04 лютого 2010р. на адресу ОСОБА_2 та 12 лютого 2010р. на адресу ОСОБА_3 банком направлено вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з розрахунком сума заборгованості за кредитним договором станом на 06.10.2010 р. складає 35236,97 дол. США, що еквівалентно – 278720,92 грн..
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК України).
У разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель, як зазначено у частині першій статті 33 ЗУ "Про іпотеку", вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 39 вказаного Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житлове приміщення.
Частиною 1 ст. 40 цього ж Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
У частинах 2 і 3 ст. 40 вказаного Закону встановлено певних порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Виходячи з наведеного, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.
Таким чином, оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні відомості виконання вищевказаних вимог, то позовні вимоги про виселення є передчасними, бо відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині звернення стягнення на інше майно та грошові кошти відповідачів, у випадку недостатності суми, отриманої від реалізації предмету іпотеки, оскільки укладеними між сторонами договорами така можливість погашення заборгованості за кредитом не передбачена, вимога не конкретизована та є умовною.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 1820 грн., з яких 120 грн. - витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи та судовій збір у розмірі 1700 грн.
На підставі ст..ст. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ "Про іпотеку" , керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 03.05.2006 р. у сумі 278720,92 грн. та судові витрати у сумі 1820 грн., в сього 280540 (двісті вісімдесят тисяч п'ятсот сорок) грн. 92 коп.
У рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку, що належать ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх реалізації на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідачем заяву про перегляд рішення може бути подано до Київського районного суду м.Сімферополя протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: