Справа № 2-252/2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі: головуючого - судді Діденка Д.О., при секретарі – Габенко М.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача Селіщева І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київського відділу державної виконавчої служби СМУ , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Банк Форум» про виключення майна з опису,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.03.2010 р. державним виконавцем Київського ВДВС при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_4 суми боргу, складено акт опису та арешту майна. Однак, в даному акту зазначене майно яке є її власністю, а саме: Acer Aspire 5613 ZWLMI 15.4, флеш-модем МТС, телевізор LG 42, ноутбук Armada U98.003.СООСG 0197, DVD - програвач Philips, електричний водонагрівач Ariston 80I, електровитяжка PVRAMIDA, газова плита Gorenje, пилосос Philips, телевізор Sony N-390, відіомагнитофон Super Clear AIWA, утюг Bosch, телескоп Sly-Watgher SK 607A2L, телевізор Samsung 32, трансформатор зварочний ТДМ-180, доріжка бігова Sportop МТ 600, магнітофон Phanasonic КЕ 23, насос Nevada, обігрівач УФО, диван і крісло, гладильна дошка, комп'ютерний стіл, ліжко, шафа, комод, пральна машинка Електролюкс. З 1985р. знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, однак, з 1994р.відношення припинилися, у 1996р. шлюб було розірвано. На підставі викладеного, просить суд виключити з ату опису та арешту вищевказане майно.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5, який є одним із стягувачів за зведеним виконавчим провадженням, позов не визнав, пояснив, що розірвання шлюбу було фіктивним, ОСОБА_3 є єдиним годувальником у сім’ї, за місцем реєстрації зберігаються його особисті речі, він використовує автомобіль, що належить ОСОБА_3, що спростовує твердження позивача.
Представник ПАТ «Ерсте Банк» позов не визнав, пояснив, що доказів належності позивачеві спірного майна не надано.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.
Судом встановлено, що 17 березня 2010р. старшим державним виконавцем Івановим В.А. Київського ВДВС СМУЮ при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 10348 виконавчий лист № 2-5446/2009, в/л № 2-4545/2009 і виконавчого напису нотаріуса від 29.01.2009р. про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь фізичних та юридичних осіб суми в розмірі 1546736,75 грн. з урахуванням виконавчого збору, складено акт опису й арешту майна за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1. Описано 32 найменування майна.
Відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем вимогу про визнання за нею права власності на спірне майно не заявлено. Представник позивача у судовому засіданні на запитання суду з цього приводу пояснив, що заявлення такої вимоги недоцільно, бо цей факт підтверджується доказами у справі.
На підтвердження викладених у позові обставин, а саме належності майна саме позивачці, суду надано товарні чеки та гарантійні талони на деякі предмети побутової техніки. Однак у зазначених документах відсутні будь-які відомості про покупця цього товару. Знаходження цих документів у позивача не є доказом належності їй речей, бо як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за одним місцем проживання:АДРЕСА_1.
Право власності позивачки на домоволодіння за вказаною адресою, як зазначено у позові, доказами у судовому засіданні не підтверджено.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Фактично, у 1994р. їх сім'я розпалася, батько ОСОБА_4 разом з ними не проживає. Описане та арештоване майно належить їй та матері. Їй (ОСОБА_8) особисто належать: ліжко, меблі, телескоп, ноутбук та модем. Решта речей спільні з матір'ю.
ОСОБА_8 в якості сторони участь у справі не брала, в якості третьої особи до участі у справі позивачем не залучалася. Вимоги до неї про визнання права власності не заявлялися.
Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» передбачено, що майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, суд може визнати власністю кожного з них.
Посилання позивачки на вказану постанову у зазначеній частині є необґрунтованим, бо відповідно до свідоцтва від 17.08.2010 р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 19.10.1999 р., а спірне майно описане та арештоване саме за місцем проживання боржника, а не в зв’язку із шлюбними відносинами сторін.
Таким чином, у відсутність доказів належності позивачеві описаного майна, з урахуванням пояснень свідка, який претендує на його частку, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 про виключення майна з акту опису й арешту - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: