Справа № 2-155/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    25 січня 2011 року                                                                              м. Сімферополь

    Київський районний суд м. Сімферополя у складі: головуючого - судді Діденка Д.О., при секретарі – Габенко М.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - Неліної В.Я.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк», приватних нотаріусів  ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.09.2007р. між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, 06.05.2009р. укладений додатковий договір до нього, 06.05.2007р. укладений договір про кредитування  поточного рахунку. Вважають, що деякі пункти укладеного кредитного договору, договору поруки та іпотеки укладеного з ОСОБА_3 являються незаконними та порушують їх права. У порушення вимог закону, відповідач встановлює предмет договору в іноземній валюті без посилання на національну, що являється підставою для визнання кредитного договору від 06.09.2007р. недійсним. Крім того, неправомірне посилання банка тільки на долар США призвело до того, що при зростанні курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, чим погіршило їх фінансове положення. Також посилаються на відсутність у банку індивідуальної ліцензії на проведення валютних операцій. Таким чином, вважають умови кредитного договору несправедливими. На підставі викладеного, просять суд, визнати недійсним кредитний договір  та на підставі ст.548 ЦК України  іпотечний договір від 06.09.2007р., розірвати договір поруки, розірвати договір про кредитування поточного рахунку, зобов'язати відповідача прийняти суму в розмірі 476064 грн. з розстрочкою платежу на 60 місяців з щомісячною сплатою  7935 грн., зобов'язати  приватних нотаріусів виключити з реєстру  іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке передано в іпотеку.

У судовому засіданні представник позивачів позов підтримала, просила задовольнити за мотивами викладеними у позові.

Від представника відповідача ПАТ «ОТП Банк» надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання. Проте, доказів неможливості явки з поважних причин суду не надано, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність цього відповідача.

Представник приватного нотаріуса ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала, пояснила, що правові підстави для визнання укладених договорів недійсними відсутні, та, відповідно, необгрунтованими є вимоги про виключення записів з реєстру.

Від відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.

Судом встановлено, що 06 вересня 2007р.між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № МL-G00/189/2007.

Згідно з  частиною 1 Договору Банк надав позичальнику кредит, а позичальник прийняв його у розмірі 128762,25 доларів США.

Згідно з частиною № 2 п. 1.1 банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну сплату за користування кредитом і виконати  всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому Договорі.

Згідно з п. 1.11.1 усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно із застереженням до п. 1.11.2 договору, підписанням цього договору позичальник висловлює свою обізнаність з діючими тарифами банку та обов'язковими платежами передбаченими чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.2 підписанням цього договору сторони підтверджують, що будь-які умови цього Договору є істотними і підлягають виконанню в порядку передбаченому цим договором.

06 травня 2009р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладений додатковий договір щодо внесення змін та доповнень до кредитного договору.

Згідно з п. 3.7. Додаткового договору, підписанням цього додаткового договору сторони визначили, що позичальник приймає на себе ризик виконання умов цього додаткового договору та кредитного договору при істотній зміні обставин, якими керувалися сторони при укладанні цього додаткового договору та/чи кредитного договору.

06 вересня 2007р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладений договір про кредитування поточного рахунку, відповідно до якого банк надав позичальнику овердрафт шляхом кредитування поточного рахунку в розмірі ліміту овердрафта, який становить 6200 грн., а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту і сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання, як це зазначено в цьому договорі.

    06 вересня 2007р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира № 30, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд. 16 та укладено договір поруки.

    06 травня 2009р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1 до договору іпотеки та додатковий договір до договору поруки.

Згідно зі ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог , які встановлені частиною першою-третьою, п’ятою і шостою ст.. 203 цього кодексу.

Статтею   1054   ЦК   України   передбачено,   що   за   кредитним   договором   банк   зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених
коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції,
незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на
підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога   щодо   необхідності   отримання   індивідуальної   ліцензії   на   здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 раку за №  1429/10028 використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією    є    уповноважений    банк    (ця    норма    стосується    лише    тих    операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування  щодо  вказаних   операцій  єдиною  правовою  підставою  для  здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України  "Про систему валютного  регулювання і  валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії  на  здійснення  валютних  операцій,  отриманої у  встановленому порядку.    

Зміст спірного кредитного договору не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Посилання позивачів на порушення майнових інтересів сторін внаслідок росту курсу іноземної валюти також неспроможні, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Така інформація зазначена в тексті оспорюваного кредитного договору, підписаного сторонам.

Крім того, відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин; які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачено.

Предмет кредитного договору в іноземній валюті був визначений за взаємною згодою сторін та одностороння відмова від виконання зобов’язань у валюті, що встановлена договором,  не може бути підставою для визнання договору недійсним та зобов’язання відповідача прийняти виконання договору на інших умовах, ніж ним встановлені.

Відповідно до  ст.3 ЦК України свобода договору є однією  із загальних засад цивільного законодавства.

Крім того, на думку суду, відсутність у банківській установи ліцензії або іншого правовстановлюючого документу є порушенням адміністративного порядку провадження відповідної діяльності та підставою для встановленої законом відповідальності. Проте, прав  позичальника такі обставини не порушують, умови договору банком не порушуються.

Також є необґрунтованими та недоведеними посилання позивача на ст.230 ЦК України, а саме на наявність обману з боку кредитодавця при укладенні кредитного договору.

В зв’язку з недоведеністю недійсності основного зобов’язання відсутні також підстави для  визнання недійсним на підставі ст.548 ЦК України договору іпотеки та поруки, якими забезпечений  спірний кредитний договір.

З наведених вище  підстав не підлягають задоволенню також і вимоги про розірвання договору  поруки, укладеного з  ОСОБА_3 06.09.2007 р., а також договору  кредитування поточного рахунку, що укладений з ОСОБА_4  06.05.2007 р. Не ґрунтуються на законі й вимоги про зобов'язання ЗАТ «ОТП Банк» прийняти суму з розстрочкою платежу.

В зв’язку з викладеним відсутні також підстави для виключення записів про іпотеку з реєстру. Також суд враховує, що спір з цього приводу у позивача та приватних нотаріусів - відсутній, що також є підставою для відмови у позові у цій частині.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що викладені позивачем обставини, підставами для задоволення його позову не являються та вимоги позову  на законі не ґрунтуються.

На підставі ст.203,215, 230, 548 ЦК України , керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк», приватних нотаріусів  ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів, розірвання договорів, зобов’язання вчинити дії - відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: