Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року справа №2а-24665/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Казначеєва Е.Г.
суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.
при секретарі Дегтярьової А.М., за участю представника позивача Кліменкова М.О. за довіреністю від 06.12.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-24665/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетсістемс» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень № 0002912340/0, № 0002922340/0 від 26 липня 2010 року та № 0002912340/1, № 0002922340/0 від 15.10.2010 року та рішення по результатам розгляду первинного скарги № 45386/10/25-012-2 від 13.10.2010 року,-
ВСТАНОВИЛА:
27 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетсистемс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень № 0002912340/0, № 0002922340/0 від 26 липня 2010 року та № 0002912340/1, № 0002922340/0 від 15.10.2010 року та рішення по результатам розгляду первинного скарги № 45386/10/25-012-2 від 13.10.2010 року.
Постановою від 21 грудня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень № 0002912340/0, № 0002922340/0 від 26 липня 2010 року та № 0002912340/1, № 0002922340/0 від 15.10.2010 року та рішення по результатам розгляду первинного скарги № 45386/10/25-012-2 від 13.10.2010 року задовольнив частково.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по адміністративній справі №2а-24665/10/0570 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідач вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної справи заперечував, вважає, що постанова суду є законною, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та про процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі – залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ і податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ПП «Опт-Спец-ВМ» за період з 01.01.2008 року по 31.05.2009 року, про що складено акт від 15 липня 2010 року № 1241/23-3/35537520.
Перевіркою було встановлено порушення 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі ПДВ в розмірі 58 297,53 грн., що призвело до заниження ПДВ у розмірі 40809,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2008 року – 575,00 грн., грудень 2008 року - 40 234,00 грн.
Крім того перевіркою встановлено також порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: встановлено завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 291 488 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 72 871,00 грн., у тому числі по періодах за 2008 рік – 72 872,00 грн.
Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди про купівлю-продаж ТМЦ між підприємства ПП «Легас-Продторг» з ПП «Опт-Спец-ВМ», а в свою чергу ПП «Опт-Спец-ВМ» з ТОВ «Маркетсістемс», що відображено в акті перевірки від 15.07.2010 року № 2141/23-3/35537520, але ні дати, ні номеру договору купівлі-продажу податковим органом в акті вказане не було.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17 червня 2008 року ТОВ «Маркетсістемс» з ПП «Опт-Спец-ВМ» уклало договір суборенди приміщення № 0018/1/1р
Фактичне виконання вказаного договору підтвержується актами надання послуг № 310757 від 31 липня 2008 року, № 310766 від 31 липня 2008 року, № 310821 від 31 серпня 2008 року, № 310822 від 31 серпня 2008 року, № 300975 від 30 вересня 2008 року, № 300976 від 30 вересня 2008 року, № ОУ – 311017/1 від 31 жовтня 2008 року, № 301017 від 30 жовтня 2008 року, № 311017 від 31 жовтня 2008 року, № ОУ- 301168/1 від 30 листопада 2008 року, № ОУ – 301168 від 30 листопада 2008 року, № ОУ – 301119 від 30 листопада 2008 року, № ОУ 311210/1 від 31 грудня 2008 року, № 3112010/1 від 31 грудня 2008 року, № 311209 від 31 грудня 2008 року, № 3112010 від 31 грудня 2008 року, № ОУ- 0000054 від 31 січня 2009 року, № ОУ – 0000055 від 31 січня 2009 року, № ОУ – 0000238 від 31 січня 2009 року, № ОУ – 0000239 від 31 січня 2009 року, а також податковими накладними № 310757 від 31.07.2008 року, № 310822 від 31.08.2008 року, № 300964 від 30.09.2008 року, № 300908 від 30.09.2008 року, № 81008 від 08.10.2008 року, № 91008 від 09.10.2008 року, № 101002 від 10.10.2008 року, № 311017 від 31.10.2008 року, № 301168 від 30.11.2008 року, № 311209 від 31.12.2008 року, № 4 від 05.01.2009 року, № 31 від 09.01.2009 року, № 73 від 31.01.2009 року, № 74 від 31.01.2009 року на підставі яких позивач формував за рахунок оплати послуг з суборенди вказаного приміщення та комунальних послуг податковий кредит та відносив вказані витрати до складу валових витрат для нарахування податку на прибуток.
На момент виконання цього договору ПП «Опт-Спец-ВМ» був зареєстровпаний платником податку на додану вартість, що підтвертжується матеріалами справи.
Згідно з акту перевірки позивача ПП «Опт-Спец-ВМ» мало взаємовідносини з ПП «Легас-Продторг», з яким ТОВ « Маркетсістемс » у правових відносинах не знаходилось.
Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ – це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: договір суборенди з додатками, акти надання послуг, податкові накладні, виписки з розрахункового рахунку, підтверджують виконання договору суборенди укладеного між позивачем та ПП «ОПТ-СПЕЦ-ВМ», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт понесення витрат за договором суборенди № 0018/1/1р, а отже і правомірність внесення позивачем до складу податкового кредиту та складу валових витрат сум зі сплати послуг з оренди приміщення з урахуванням комунальних послуг ПП «Опт-Спец-ВМ».
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недісним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Судом першої інстанції вірно встановлено на підставі наявних доказів, що угоду, щодо купівлі ТМЦ позивач з ПП «Опт-Спец-ВМ» не укладало, в звязку з чим є безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди про купівлю-продаж ТМЦ укладеної між ПП «Опт-Спец-ВМ» з ТОВ «Маркетсістемс», а відповідно і донарахування позивачу податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями № 0002912340/0, № 0002922340/0 від 26 липня 2010 року та № 0002912340/1, № 0002922340/0 від 15.10.2010 року, а протилежне відповідачем не доведено.
Колегія суддів узгоджує висновок суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат понесених у спірному періоді за договором суборенди № 0018/1/1р від 17 червня 2008 року, виходячи з фактичного виконання цього договору та наявності такого підтвердження перевіркою первинних документів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень.
Крім того колегія суддів зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем, (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської опрації не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування
Судом першої інстанції було вірно зроблено висновок, що до відмовити у позовних вимогах позивача в частині скасування рішення податкового органу за результатами розгляду первинної скарги № 45386/10/25-012-2 від 13.10.2010 року, в звязку з тим, що позивач оскаржив податкові-повідомлення рішення у судовому порядку, а рішення прийняті з цього ж приводу в адміністративному порядку, після вирішення спору у судовому порядку не створюють жодних правових наслідків для позивача.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-24665/10/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-24665/10/0570 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції – Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 4 лютого 2011 року.
Головуючий
суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: В.Г.Яманко
І.А.Васильєва