ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

3 квітня 2007 року                                                                                                м. Вінниця

Колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого : Ковальчука О.В., суддів : Івашука В А., Колоса С.С., при секретарі: Коломієць Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням встановленого індексу інфляції, за апеляційною скаргою Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 жовтня 2006 року,

встановила:

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи, мотивуючи тим, що він проходив дійсну військову службу у Центральному військовому клінічному санаторії "Хмільник". Наказом Міністра оборони України № 039 від 31 січня 1997 року його було звільнено з військової служби за станом здоров'я у військовому званні полковник медичної служби при вислузі 27 років 9 місяців. 19 березня 1997 року наказом № 75 начальника названого санаторію його було виключено із списків особового складу санаторію та знято з усіх видів забезпечення. На підставі ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 3 383 грн. 10 коп., однак цю допомогу йому санаторієм так і не виплачено з посиланням на відсутність належного фінансування.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив зобов'язати відповідача виплати одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 37 718 грн. 51 коп.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 жовтня 2006 року ухвалено:

Справа № 22 ас - 460 2007 року        Категорія: 38        Головуючий у суді 1 інстанції Татарський В.О.

Доповідач у апеляційному суді: Ковальчук О.В.

2

Позов задовольнити.

Зобов'язати Центральний військовий клінічний санаторій "Хмільник" нарахуватиОСОБА_1. невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 37 718 грн. 51 коп.

Стягнути з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" на користь ОСОБА_1. нараховану допомогу з урахуванням індексу інфляції у сумі 37 718 грн. 51 коп.

Стягнути з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" судовий збір у розмірі 51 грн. на користь держави.

У постанові суду не зазначено встановлених судом обставин. У   апеляційній    скарзі   Центральний    військовий    клінічний    санаторій "Хмільник" просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Переглянувши постанову суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У постанові суду першої інстанції не зазначено з чого виходив суд, задовольняючи вимоги позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Міністра оборони України № 039 від 31 січня 1997 року начальника лікувально-діагностичного центру -провідного терапевта Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" полковника медичної служби ОСОБА_1. було звільнено з військової служби за станом здоров'я при календарній вислузі 27 років 6 місяців. Наказом № 75 начальника названого санаторію від 19 березня 1997 року ОСОБА_1. з 5 травня 1997 року виключено із списків особового складу санаторію та з усіх видів забезпечення.

Із матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення оскаржуваної постанови у матеріалах справи були відсутні будь-які докази які підтверджували б, чи спростовували б факт отримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідачем,'якого судом першої інстанції взагалі не було повідомлено про пред'явлення до нього позову, про розгляд справи, а відтак - позбавлено можливості надати докази, суду апеляційної інстанції надано копію платіжної відомості № 14 за травень 1997 року згідно якої ОСОБА_1. виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 3 383 грн. 10 коп., чим повністю спростовано його доводи про неотримання названої допомоги у такому розмірі.

3

Крім того, позивачем пропущено передбачений ст.99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду, що відповідно до ч.І ст.100 КАС України, враховуючи відсутність посилань позивача на поважність причин пропущення цього строку та наполягання відповідача на застосуванні названого строку, є також підставою для відмови у позові.

За таких обставин постанову суду слід скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 жовтня 2006 року скасувати.

У позові ОСОБА_1до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням встановленого індексу інфляції - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом одного місяця після набрання нею законної сили постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.