ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"31" січня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/35/22

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА", вул. Київська, буд. 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445, код - 37018799

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

про стягнення 324 339,60 грн

В С Т А Н О В И В :

10.01.2022 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про стягнення 324 339,60 грн заборгованості за договором поставки № 72/18/Н37 від 07.09.2018 року.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року зобов`язано Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 26.01.2022 року відкрито провадження у справі № 902/35/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

28.01.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову (б/н від 28.01.2022 року), в якій останній просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) наявні на його рахунках в усіх банківських установах та інших кредитно-фінансових установах на території України в межах заявленої до стягнення основної суми боргу у розмірі 324 339,60 грн;

- зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) утриматись від вчинення правочинів, що можуть призвести до обтяження таабо відчуження належних на праві власності транспортних засобів, а саме:

- тип: причіп, марка: КАМА, модель: 500 СЛУЧ, рік випуску: 2014, дата державної реєстрації за особою: 16 квітня 2014 року;

- марка: HONDA, модель: ACCORD, рік випуску: 2006, дата державної реєстрації за особою : 25 червня 2010 року, об`єм двигуна: 1998;

- марка: FORD, модель: TRANSIT, рік випуску: 2008, дата державної реєстрації за особою : 20 вересня 2014 року, об`єм двигуна: 2198. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За приписами ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.ст. 76-78 ГПК України).

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки сума боргу відповідача перед позивачем є значною та у відповідача у власності відсутнє майно окрім двох транспортних засобів на праві власності та одного причепа.

Отже, єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду у цій справі, фактично, можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках, що належать основному відповідачу та можливе стягнення з рахунок належних транспортних засобів.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, про наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позову, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами.

Вжиття вказаних заходів, на думку позивача, сприятиме запобіганню порушень прав сторін на час вирішення спору в суді, а в разі його задоволення забезпечить можливість досягнення мети звернення з відповідним позовом до суду, захисту порушених прав та інтересів позивача.

З метою захисту своїх прав позивач просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 наявні на його рахунках в усіх банківських установах та інших кредитно-фінансових установах на території України в межах заявленої до стягнення основної суми боргу у розмірі 324 339,60 грн та зобов`язати ОСОБА_1 утриматись від вчинення правочинів, що можуть призвести до обтяження таабо відчуження належних на праві власності транспортних засобів.

Надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає, що посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, позаяк позивачем не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України доказу стосовно вчинення Грачовим Олександром Анатолійовича будь-яких дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчих дій до його реалізації.

Таким чином, самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При оцінці доводів позивача суд враховує матеріали справи та зміст позовних вимог, які ґрунтуються на тривалих договірних відносинах.

Позивач самостійно вказує, що із вартості поставленого товару у розмірі 2 679 058,02 грн, розрахунок проведено на рівні 2 354 718,42 грн, що становить близько 88%.

Тому, не вчасний розрахунок зі сторони контрагента віднесено до звичайного ризику господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Тобто, сам факт наявності заборгованості, термін прострочення виконання грошових зобов`язань не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Також, оцінка наданих позивачем доказів буде надано судом при вирішенні спору по суті, вчинення даних процесуальних дій при вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову є передчасним.

З приводу запропонованих позивачем заходів шляхом заборони вчинення правочинів відносно рухомого майна суд зазначає, що дані об`єкти не є безпосереднім предметом спору.

Пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України визначає два окремі засоби забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та накладення арешту на кошти, які за змістом цієї норми можуть застосовуватися одночасно або незалежно один від одного.

Пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України розмежовує поняття майна та грошових коштів для цілей вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення на них арешту, КГС ВС дотримується позиції, що арешт, накладений судом для забезпечення позову лише на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб, не поширює свою дію на відповідні кошти, оскільки для їх арешту суд має вжити окремий захід забезпечення позову, передбачений цією нормою (Постанова КГС ВС від 26.11.2020 у справі № 911/949/20 від 26.11.2020 року).

Вирішення питання про звернення стягнення на індивідуально визначене майно не входить до меж, підстав та предмету позову.

Верховним Судом послідовно сформовано правові висновки відносно належних способів вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/16505/19 від 11.09.2020 року, обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 911/1695/18 від 19.02.2019 року).

З огляду не невідповідність заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій з предметом спору, заява ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" у цій частині вимог не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" Сидоренка В.А. (б/н від 28.01.2022 року) про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) наявні на його рахунках в усіх банківських установах та інших кредитно-фінансових установах на території України в межах заявленої до стягнення основної суми боргу у розмірі 324 339,60 грн;

- зобов`язання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) утриматись від вчинення правочинів, що можуть призвести до обтяження таабо відчуження належних на праві власності транспортних засобів, а саме:

- тип: причіп, марка: КАМА, модель: 500 СЛУЧ, рік випуску: 2014, дата державної реєстрації за особою: 16 квітня 2014 року;

- марка: ІНФОРМАЦІЯ_1 , модель: ACCORD, рік випуску: 2006, дата державної реєстрації за особою : 25 червня 2010 року, об`єм двигуна: 1998;

- марка: FORD, модель: TRANSIT, рік випуску: 2008, дата державної реєстрації за особою : 20 вересня 2014 року, об`єм двигуна: 2198.

2. Примірник ухвали надіслати сторонам на офіційні електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку: 3224117233@mail.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 31.01.2022 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, буд. 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, 22445)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1