ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "31" січня 2011 р.                                                    Справа № 12/113

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

при секретарі –Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача – Дзюба С.Д. протокол №3 від 11.09.2006 року, Харко Є.А. за дорученням б/н від 31.01.2011 року

1-го відповідача – Момот Л.І. за дорученням № 01.20/548 від 10.12.2010 року

2-го відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4273П/1-32)  на рішення господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року у справі

за позовом   Житлово-будівельного кооперативу «Україна», м. Миргород, Полтавської області

до 1. Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради, м. Миргород, Полтавської області

2. Приватного підприємця ОСОБА_7, м. Миргород, Полтавської області

про  виконання умов договору

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. В   частині вимог про визнання недійсними і скасування, як таких, що суперечать законодавству Свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року і Договорів купівлі-продажу від 7 березня 2003 року та від 30 грудня 2003 року, укладені між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем, відмовлено.   В частині вимог про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради повернути ПП ОСОБА_7 кошти в сумі 8700 гривень (3200 гривень та 5500 гривень) відмовлено.   В частині вимог про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради передати житлово-будівельному кооперативу «Україна»нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14 та повернути ПП ОСОБА_7 1 8700 грн. відмовлено.   В частині вимог про зобов'язання ПП ОСОБА_7 передати Управлінню житлово-комунального господарства Миргородської міської ради нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м , які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14, провадження у справі припинено.  

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно і необґрунтовано визнав доведеним факт правомірності передачі спірних нежитлових приміщень Миргородською міською радою у власність своєї територіальної громади за відсутності належних доказів участі міської ради в будівництві спірних нежитлових приміщень кооперативного будинку або фінансування будівництва за рахунок державних капітальних вкладень. Також зазначає, що правові відносини сторін у даній справі фактично випливають з того, що на підставі незаконного рішення виконкому Миргородської міської ради №793 від 11.12.2002 року відбулось відчуження спірного нерухомого майна на користь ПП ОСОБА_7 за Договорами купівлі-продажу від 07.03.2003 року, внаслідок чого порушено майнові права позивача.        

1-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ЖБК «Україна»залишити без задоволення. Вказує на те, що ЖБК  «Україна» не  наведено  підстав  позову,  тобто  актів цивільного законодавства, які були чинними у 1973 році та стали підставою для виникнення у нього права власності на спірні приміщення. Акт державної прийомки 98-квартирного жилого будинку ЖБК «Україна»з
вбудованими приміщеннями приймального пункту пральні в м. Миргород по вул. П.
Мирного, 14, затверджений Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 30.06.1973 року, не є правовстановлюючим документом, який би підтверджував право власності ЖБК «Україна»на вбудоване приміщення пункту пральні. Також зазначає, що спірні Договори купівлі-продажу від 07.03.2003 року та 30.12.2003 року є діючими, будь-які докази їх невідповідності чинному законодавству відсутні, процедура продажу здійснена у відповідності до вимог ЗУ «Про приватизацію майна державних підприємств», Миргородська міська рада, як власник приміщення, діяла в межах повноважень і на підставі закону.

2-й відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційні скарги у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника 2-го відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представників позивача та 1-го відповідача, колегія суддів встановила наступне.

ЖБК  «Україна»звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом в якому просить: Визнати недійсними і скасувати, як таких, що суперечать законодавству, Свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року  і Договори купівлі-продажу від 7 березня 2003 року та від ЗО грудня 2003 року, укладені між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавець та Приватним підприємцем ОСОБА_7, як Покупець. Зобов'язати Приватного підприємця ОСОБА_7 передати Управлінню житлово-комунального господарства Миргородської міської ради нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м , які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14. Зобов'язати Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради повернути Приватному підприємцю ОСОБА_7 кошти в сумі 8700 грн. Зобов'язати Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради передати ЖБК "Україна" нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м , які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14 (т.1 а.с.2-6).

Також позивач подав позовну заяву, в якій просить Ухвалити рішення про визнання недійсними і скасувати як незаконні Договори  купівлі - продажу  частини  нежитлових приміщень,  які розташовані в м. Миргороді, вул.. Панаса Мирного, 14, від 7 березня 2003 року та від ЗО грудня 2003 року, що укладені між Фондом комунального  майна  Миргородської  міської  ради  (Продавець)  та приватний підприємцем ОСОБА_7 (Покупець). Зобов'язати відповідача Приватного підприємця ОСОБА_7 передати відповідачу Управлінню житлово-комунального господарств'а Миргородської міської ради нежитлові приміщення, площею 11,5 м2 та 10,2 м, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, вул.. Панаса Мирного, 14, як правонаступнику Фонду комунального майна Миргородської міської ради. Зобов'язати Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради, як правонаступника Фонду комунального майна Миргородської міської ради, повернути Приватному підприємцю ОСОБА_7 кошти в сумі 8700 гривень (3200 гривень та 5500 гривень). Зобов'язати відповідача Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради, як правонаступника Фонду комунального майна Миргородської міської ради, передати позивачу Житлово-будівельному кооперативу «Україна»нежитлові приміщення 11,5 м" та 10,2 м, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, вул. Панаса Мирного, 14 (т.1 а.с.7-10).

03.03.2006 року позивач подав зміни та доповнення до позовної заяви, в якій просить прийняти рішення про визнання недійсними і скасування, як таких, що суперечать чинному законодавству, Договори купівлі-продажу від 7 березня 2003 року та від ЗО грудня 2003 року укладені між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавець та Приватним підприємцем ОСОБА_7, як Покупцем. Зобов'язати відповідача ОСОБА_7 передати Продавцю УЖКГ Миргородської міської ради нежитлові приміщення 11,5 м2 та 10,2 м2, які розташовані в м. Миргороді, вул. Панаса Мирного, 14 на першому поверсі п'ятиповерхового будинку. Зобов'язати Управління житлово-комунального господарства повернути приміщення 11,5 м2 та 10,2 м2 ЖБК «Україна»(т.1 а.с.42-43).

У судовому засіданні 21.09.2006 року позивач подав позовну заяву, в якій просить скасувати рішення № 793 від 11 грудня 2002 року виконавчого комітету Миргородської міської ради про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна Територіальній громаді  в особі міської ради на нежитлове приміщення площею 86,2 м   за адресою вул. Панаса Мирного, 14, як незаконне. Скасувати Свідоцтво про право власності як незаконне на нежитлове приміщення від 13 грудня 2002 року, яким Виконавчий комітет Миргородської міської ради посвідчує, що в цілому нежитлове приміщення, яке розташоване в м. Миргороді Полтавської області по вул. Панаса Мирного,14 дійсно належить Територіальній громаді м. Миргорода  в особі Миргородської міської ради на праві комунальної власності в цілому складається з приміщення площею 86,2 м. Свідоцтво, видане на підставі рішення виконкому міської ради від 11 грудня 2002 року № 793 (т.1 а.с.115-117). .

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом прийняті до провадження та розглянуті наступні позовні вимоги позивача: про визнання недійсними і скасування, як таких, що суперечать законодавству Свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року і Договорів купівлі-продажу від 7 березня 2003 року та від 30 грудня 2003 року, укладених між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем; про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради повернути ПП ОСОБА_7 кошти в сумі 8700 гривень (3200 гривень та 5500 гривень); про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради передати житлово-будівельному кооперативу «Україна»нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14 та повернення ПП ОСОБА_7 1 8700 грн.; про зобов'язання ПП ОСОБА_7 передати Управлінню житлово-комунального господарства Миргородської міської ради нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м , які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14.  

Відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року позов задоволено частково. В   частині вимог про визнання недійсними і скасування, як таких, що суперечать законодавству Свідоцтва про право власності, видане виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року і Договорів купівлі-продажу від 7 березня 2003 року та від 30 грудня 2003 року, укладені між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем, відмовлено.   В частині вимог про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради повернути ПП ОСОБА_7 кошти в сумі 8700 гривень (3200 гривень та 5500 гривень) відмовлено.   В частині вимог про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради передати житлово-будівельному кооперативу «Україна»нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14 та повернути ПП ОСОБА_7 1 8700 грн. відмовлено.   В частині вимог про зобов'язання ПП ОСОБА_7 передати Управлінню житлово-комунального господарства Миргородської міської ради нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м , які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14, провадження у справі припинено.  

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування, як такого, що суперечить законодавству Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ГПК України г осподарським судам підвідомчі: 1)  справи  у спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні  і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів  та технічних умов; спорів про  встановлення цін на продукцію (товари),  а також тарифів на послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни  і  тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що  виникають  із   публічно-правових   відносин   та віднесені   до   компетенції   Конституційного   Суду  України  та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3)   справи  за  заявами  органів  Антимонопольного  комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції;      4)  справи,  що  виникають  з корпоративних відносин у спорах між господарським  товариством  та  його  учасником  (засновником, акціонером),  у  тому  числі  учасником,  який вибув,  а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані  із створенням,  діяльністю,  управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об’єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права: свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу. Свідоцтво про право власності на певний об’єкт не є правовстановлювальним документом і не може виступати предметом спору. Таким може бути документ, на підставі якого видане свідоцтво.

Таким чином, позовні вимоги про скасування, як такого, що суперечить законодавству Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року не підлягають розгляду в господарських судах України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що п ровадження по справі у цій частині підлягає припиненню.

За таких обставин, рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування, як такого, що суперечить законодавству Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року підлягає скасуванню, а провадження у справі в  цій частині підлягає припиненню.

У позовній заяві позивач також просить визнати недійсним і скасувати, як такий, що суперечать законодавству Договір купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року, укладений між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2003 року між Фондом комунального майна Миргородської міської ради (продавець) та громадянкою України  ОСОБА_7 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу приміщення при викупі, посвідчений державним нотаріусом першої миргородської нотаріальної контори Наконечною Н.П.та зареєстрований в реєстрі за № 1-2415 (т.1 а.с.17,18).

Відповідно до п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність Покупцю частину нежитлового приміщення гою площею 10,2 м2, яке розташоване на першому поверсі п’ятиповерхової будівлі за адресою: 37600 м. Миргород, Полтавської області, вул. П. Мирного, 14, згідно Витягу з реєстру прав на нерухоме   майно  за   №   2447861, виданого  ДКП   "Миргородтехінвентаризація", яке належить територіальній громаді м. Миргорода на підставі Свідоцтва про право власності   б/н від 13.12.2002 року та записаного в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 184 від 23.12.2002 року, а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт і сплатити за нього відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів.

Згідно зі ст.21 ГПК України сторонами  в  судовому процесі - позивачами і  відповідачами - можуть  бути  підприємства  та  організації,  зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в  інтересах  яких  подано  позов  про  захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.      Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Приймаючи до уваги, що Договір купівлі-продажу приміщення при викупі від 30 грудня 2003 року укладений ОСОБА_7 як громадянкою України –фізичною особою, а не як суб’єктом підприємницької діяльності, вона не може бути відповідачем у господарському судочинстві, у зв’язку з чим позов про визнання недійсним і скасувати, як такий, що суперечать законодавству Договір купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року, укладений між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ОСОБА_7 як Покупцем не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним і скасувати, як такий, що суперечать законодавству Договір купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року, укладений між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ОСОБА_7 як Покупцем, підлягає скасуванню, а провадження у справі в  цій частині підлягає припиненню.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними і скасування, як такого, що суперечать законодавству Договору купівлі-продажу від 7 березня 2003 року, укладеного між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем колегією суддів встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що право власності на спірні нежитлові приміщення виникло у нього з тих підстав, що будівництво  кооперативного будинку здійснювалось за рахунок коштів мешканців кооперативу.

Згідно зі ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних доказів, що спірні приміщення збудовані за кошти кооперативу та належать йому на праві власності. Акт державної прийомки 98-квартирного жилого будинку ЖБК «Україна»з вбудованими приміщеннями приймального пункту пральні в м. Миргород по вул. П. Мирного, 14, затверджений Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 30.06.1973 року, не є правовстановлюючим документом, який би підтверджував право власності ЖБК «Україна»на вбудоване приміщення пункту пральні.

Відповідно до Постанови ради міністрів СРСР від 19.11.1964 року  не допускається фінансування за рахунок коштів кооперативів будівництва поза- квартирних споруд та інженерних комунікацій, у зв’язку з чим, на момент будівництва житлового будинку, фінансування  вбудованого приміщення пункту пральні не могло здійснюватись за рахунок коштів членів ЖБК «Україна»(т.3 а.с.78-80).

Згідно зі ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,  в яких беруть участь ті самі сторони.

З рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2009 року у справі № 10/318, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2009 року та набуло законної сили, вбачається, що закінчений будівництвом будинок по вул. Панаса Мирного, 14 приймався в експлуатацію у 1973 році, як 98 квартирний житловий будинок з вбудованим приміщенням пункту прийому білизни, в якому відповідно до рішення Виконавчого комітету від 28.06.1973 року № 398 була розміщена житловоексплуатаційна контора. Тоді, як на момент вводу будинку в експлуатацію дане вбудоване приміщення знаходилось в розпорядженні Миргородської міської ради, а не ЖБК «Україна». Після закінчення спорудження будинку нежитлові приміщення передані на баланс  міського   комунального   господарства,  яке  в  подальшому  здійснювало експлуатацію і   ремонт   даних   приміщень. На підставі рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради від №214 від 29.05.1998 року Виробниче управління житлово-комунального господарства передало Фонду комунального майна Миргородської міської ради вказане нежитлове приміщення по вул. П. Мирного, 14, в якому на той час була розміщена вже не житлово-експлуатаційна контора, а Центр по обслуговуванню пенсіонерів. Рішенням Миргородської міської ради від 26.05.1998 року створений Фонд комунального майна, який є правонаступником Представництва фонду державного майна, з правом юридичної особи. Даним рішенням вирішено питання про затвердження положення про Фонд комунального майна Миргородської міської ради  та про передачу документів на оренду нежитлових приміщень міста, які знаходились на балансі у Миргородському відділенні управління житлово-комунального господарства. Згідно акту від 07.07.1998 року передано документи - розрахунки на оренду приміщень на баланс Фонду комунального майна по м. Миргород станом на 01.07.1998 року. Відповідно до вказаного акту на той час, у нежитловому приміщенні по вул. П. Мирного, 14 розташовувався центр по обслуговуванню пенсіонерів. Підтвердженням того, що нежитлове приміщення перебувало в комунальній власності, є рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради №458 від 19.08.1998 року «Про здачу в оренду приміщень комунальної власності». В даному рішенні зобов'язано Фонд комунального майна заключити договір оренди на приміщення комунальної власності міста, в тому числі і на нежитлове приміщення, розташоване в м. Миргород по вул. П. Мирного, 14 (2 а.с.57-61).

З матеріалів справи вбачається, 07 березня 2003 року між  Фондом комунального майна Миргородської міської ради (продавець) та  ПП ОСОБА_7 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу приміщення при викупі (т.1 а.с.15,16).

Відповідно до 1.1. продавець згідно рішення шостої сесії Миргородської міської ради двадцять четвертого скликання від 8 листопада 2002 року "Про внесення часткових змін та доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності міста на 2002 рік" та позачергової сьомої сесії Миргородської міської ради двадцять четвертого скликання від 23 грудня 2002 року "Про перелік об'єктів комунальної .власності територіальної громади м. Миргорода, що підлягають приватизації в 2003 році" зобов’язується передати у власність Покупцю частину нежитлового приміщення, яке розташоване м Миргороді на першому поверсі будинку по вул. Панаса Мирного, 14, загальною площею 0,5 м2, кімната 9 - 8,0 м2, кімната 8 - 2,4 м2, частина кімнати 6 – 1,1 м2, згідно Довідки-характеристики, виданої ДКП "Миргородтехінвентаризація" 26 грудня 2002 р. №97 та свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому міської ради №793 від 11 грудня 2002 року, а Покупець зов'язується прийняти об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Оцінюючи доводи позивача про недійсність вказаного Договору з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.                                                                                   

Позивач ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не надав доказів невідповідності Договору купівлі-продажу приміщення при викупі від 07 березня 2003 року між  Фондом комунального майна Миргородської міської ради та  ПП ОСОБА_7  вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними і скасування, як такого, що суперечать законодавству Договору купівлі-продажу від 7 березня 2003 року, укладеного між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем.

Приймаючи до уваги, що спірні договори купівлі –продажу є дійсними, колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради повернути ПП ОСОБА_7 кошти в сумі 8700 гривень (3200 гривень та 5500 гривень); про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради передати житлово-будівельному кооперативу «Україна» нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14 та повернення ПП ОСОБА_7 1 8700 грн.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ПП ОСОБА_7 передати Управлінню житлово-комунального господарства Миргородської міської ради нежитлові приміщення площею 11,5 м та 10,2 м , які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в м. Миргороді, Полтавської області, вул. Панаса Мирного, 14 колегією суддів встановлено наступне.

На час подання позову ОСОБА_7 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, записів щодо ОСОБА_7 не знайдено (т.2 а.с.144).

У Листі Вищого арбітражного суду N 01-8/556 від 23.10.2000 року "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" зазначено, якщо відсутність у фізичної особи статусу підприємця виявлено під час вирішення спору за його участю, таке провадження підлягає припиненню згідно з пунктом 1 статті 80 ГПК України.

За даних обставин, господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині вимог до ПП ОСОБА_7                 

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області 26 жовтня 2010 року підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга позивача задоволенню частково.          

Керуючись п.1 ст. 80, ст.ст. 99, п.3 ч.1 ст.103, п.п. 3, 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року у справі № 12/113 в частині відмови у позові про визнання недійсними і скасування, як таких, що суперечать законодавству Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Миргородської міської ради 13 грудня 2002 року і Договору купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року, укладеного між Фондом комунального майна Миргородської міської ради, як Продавцем, та ПП ОСОБА_7 як Покупцем скасувати.     

В цій частині провадження у справі припинити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову  апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

  Головуючий суддя                                                                 Шепітько І.І.

     суддя                                                                                         Івакіна В.О.

    суддя                                                                                         Черленяк М.І.

  Постанову підписано 07.02.2011 року