Справа № 2а-2220/10/0770
рядок статзвітності № 3.3.8
код - 10
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі
головуючого-судді Луцовича М.М.
при секретарі судового засідання Боднар Т.А.,
за участі сторін, які беруть участь у справі:
представника позивача: ОСОБА_1;
відповідача: Державна податкова адміністрація в Закарпатській області - представник Євчинець Р.М.;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області - представник Євчинець Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за зміненою позовною заявою ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації в Закарпатській області про визнання протиправним наказу голови Державної податкової адміністрації в Закарпатській області № 180 від 18.05.2010 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності та № 127 - о від 17.06.2010 р. про звільнення ОСОБА_3, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправним та скасування наказу голови Державної податкової адміністрації в Закарпатській області № 102 від 29.03.2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 грудня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 05 січня 2011 року.
Позивач –ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової адміністрації в Закарпатській області про визнання нечинним та скасування наказу голови ДПА в Закарпатській області від 18.05.2010 р. № 180 про звільнення ОСОБА_3, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та визнання нечинним і скасування наказу голови ДПА в Закарпатській області від 29.03.2010 р. № 102 про оголошення ОСОБА_3 суворої догани. До початку судового розгляду справи по суті, а також під час судового розгляду даної адміністративної справи по суті позивач неодноразово подавав суду заяви про збільшення позовних вимог (а.с. а.с. 179-181, 214), а саме доповнив п.п. 2 та 4 позовної заяви, в частині вирішення питання про скасування незаконно внесених відповідачем до трудової книжки позивача записів про звільнення, їх анулювання та зарахування вимушеного прогулу до трудового стажу, крім того додатково просив скасувати наказ № 127 - о від 17.06.2010 р. про звільнення ОСОБА_3, а також додатково просив поновити позивача на займаній посаді або рівнозначній, з урахуванням реорганізації та згідно змін у штатному розпису структурних підрозділів ДПА у Закарпатській області.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що він із травня 2009 р. працював старшим оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів Тячівського міжрайонного відділення податкової міліції ДПІ у Тячівському районі. Наказом відповідача - Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 18.05.2010 р. № 180 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який був отриманий позивачем 27.05.2010 р. останнього було звільнено на підставі п. 64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). До початку судового розгляду справи по суті, а також під час судового розгляду даної адміністративної справи по суті позивач неодноразово збільшував позовні вимоги (а.с. а.с. 179-181, 214), а саме доповнив п.п. 2 та 4 позовної заяви, в частині вирішення питання про скасування незаконно внесених відповідачем до трудової книжки позивача записів про звільнення, їх анулювання та зарахування вимушеного прогулу до трудового стажу, крім того додатково просив скасувати наказ № 127 - о від 17.06.2010 р. про звільнення ОСОБА_3, оскільки даний наказ, який фактично продублював оскаржуваний наказ про звільнення позивача від 18.05.2010 р. № 180 ним отримано поштовим відправленням в процесі підготовки справи до судового розгляду, а також додатково просив поновити позивача на займаній посаді або рівнозначній, з урахуванням реорганізації та згідно змін у штатному розпису структурних підрозділів ДПА у Закарпатській області, з тих мотивів, що вважає не виключеною можливість щодо зміни та назви структурних підрозділів, а також штатних посад ДПА у Закарпатській області в якій він до звільнення обіймав відповідну, зазначену у позовній заяві посаду. Крім того, збільшені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що жодних дисциплінарних проступків не вчиняв, а тому відповідач не мав жодних правових підстав його звільняти за порушення трудової дисципліни.
Розглядаючи клопотання представника відповідача суд ухвалив залучити Державну податкову інспекцію у Тячівському районі у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог (а.с. 215-216).
Відповідач –ДПА України у Закарпатській області, надав суду свої письмові заперечення (а.с.а.с. 32-36), відповідно до яких не погоджується з позовною заявою і просить суд в задоволенні її відмовити. Зокрема, відповідач вказав на те, що позивач був звільнений 17.06.2010 р. на підставі наказу №127-о, яким фактично було виконано наказ від 18.05.2010 р. № 180, що відповідає ст. 18 Дисциплінарного статуту ОВС України. Відповідач стверджує, що позивача звільнили обґрунтовано та законно на підставі п. 64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). Даному звільненню передувало проведення службового розслідування, видання наказу № 180 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичні порушення дисципліни, безпідставну відсутність на роботі 26.03.2010 року понад 04 години, вирішення в робочий час особистих питань, що потягнуло за собою негативні наслідки та призвело до підриву авторитету державної податкової служби серед населення, ігнорування вимог ст. 22 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та Присяги працівника податкової міліції, нещирість, проявлену під час службового розслідування, ОСОБА_3 вирішено звільнити.
Під час судового розгляду даної справи позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги. Вважають позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача та третьої особи позовні вимоги не визнав з мотивів, що викладені в письмову запереченні. А відтак просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_3 наказом ДПА у Закарпатській області від 18.05.2010 р. № 180 (а.с.а.с. 149-152) притягнутий до дисциплінарної відповідальності та до нього застосовано стягнення у вигляді звільнення з податкової міліції на підставі п. 64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). На підставі зазначеного наказу № 180 від 18.05.2010 р., ДПА у Закарпатській області виносить наступний наказ від 17.06.2010 р. № 127-о про звільнення ОСОБА_3 за п. 64 п.п. «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 163).
Винесенню зазначених наказів передували наступні обставини. Так 29.03.2010 р. відповідач приймає наказ № 108 (т.1 а.с.46-47) про проведення службового розслідування, щодо перевірки фактів про вчинення працівниками податкової міліції злочинів, а саме щодо отримання даними працівниками хабара. Даний наказ мотивувався тим, що до органів внутрішніх справ надійшли відповідні заяви. Для проведення службового розслідування було створено комісію у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Під час даного службового розслідування –03.04.2010 р. дана комісія отримує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників податкової міліції, серед яких зокрема є і позивач ОСОБА_3 (а.с.50-52). Тобто, вже станом на 03.04.2010 року не було підстав для проведення службового розслідування відносно працівників податкової міліції щодо факту отримання ними хабара, серед яких був і ОСОБА_3, так як факти, які необхідно було встановити даній комісії перевірялися прокуратурою та за наслідками такої перевірки було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
За змістом наказу від 18.05.2010р. №180 (а.с.149-152) вбачається, що позивача було звільнено за систематичні порушення дисципліни, безпідставну відсутність 26 березня 2010 року на роботі понад 04 години, вирішення в робочий час особистих питань, що потягнуло за собою негативні наслідки та призвело до підриву авторитету державної податкової служби серед населення, порушення вимог ст. 22 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Присяги працівника податкової міліції, нещирість, проявлену під час службового розслідування.
Проте, аналізуючи норму статті 22 ЗУ «Про міліцію», суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні даного наказу взагалі не мав правових підстав посилатися на цю норму, оскільки стаття 22 вказаного Закону регулює соціальний захист працівників міліції. Таким чином, ОСОБА_12 не порушив дану норму так як вона регулює лише права працівників міліції на соціальний захист. Стаття 7 ЗУ «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», визначає обов’язки осіб рядового і начальницького складу. Проте таке поняття як «нещирість проявлена під час службового розслідування»серед переліку обов’язків, зазначених в статті 7 згаданого Закону відсутнє. Отже, посилання на це з боку відповідача у Наказі № 180 від 18.05.2010 року є – безпідставним.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час проведення даного службового розслідування, як зазначено у висновку від 28.04.2010 р. (а.с.а.с.140-148), комісією у його зміст покладено виклад обставин щодо вимагання та отримання хабара працівниками податкової міліції, зокрема і ОСОБА_3, проте таке не може бути взятим до уваги, оскільки ще 03.04.2010 р. прокуратура Тячівського району винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.50-52). Також у висновку службового розслідування від 28.04.2010 р. (а.с.140), вказано що комісією встановлено безпідставну відсутність працівників податкової міліції на роботі 26.03.2010 р., зокрема і ОСОБА_3, це підтверджується даними відеокамер, що встановлені на будівлі ДПІ у Тячівському районі. Проте, таке твердження, покладене у висновок комісії та подальше звільнення ОСОБА_3 саме з цих підстав, судом взяте до уваги бути не може через наступне. Як видно із матеріалів службового розслідування (а.с.а.с. 39-170) відеозапис комісія не переглядала, натомість переглядав відеозапис камер спостереження працівник ВВБ ДПА у Закарпатській області ОСОБА_13, який не був членом даної комісії взагалі. Він своїм рапортом на ім’я начальника УВБ ДПА у Закарпатській області просто повідомив, що ним було здійснено перегляд камер відеспостереження і встановлено відсутність на роботі працівників ДПІ у Тячівському районі, зокрема і ОСОБА_3 (а.с.115). На даному рапорті стоїть резолюція начальника УВБ ДПА у Закарпатській області «Для врахування у висновку службового розслідування». Отже, комісія по службовому розслідуванню, посилаючись на відеозапис камер спостереження, як на доказ відсутності на роботі ОСОБА_3, взагалі такий доказ не оглядала. Крім того, оглянувши у судовому засіданні даний відеозапис, суд констатує, що дане зображення не дає можливість ідентифікувати осіб, через його низьку якість.
Твердження комісії по службовому розслідуванню щодо відсутності ОСОБА_3 на роботі також базуються на показах осіб, які зверталися у прокуратуру щодо отримання хабара працівниками ДПІ у Тячівському районі, і твердження яких не знайшли свого підтвердження, а отже було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.04.2010 р. (а.с.50-52).
Крім того, наданий суду відеозапис в якості доказу, який також був врахований при складанні висновку про результати службового розслідування, відеозапис камер зовнішнього спостереження не може вважатися судом належним та допустимим доказом з наступних підстав. На даному відеозаписі не видно облич людей, а отже неможливо ідентифікувати осіб, які містяться на зображенні. Це підтверджується безпосередньо самим відеозаписом, що доданий відповідачем до справи (а.с.170 зворотній бік - відеозапис). Окрім того даний відеозапис не спростовує твердження позивача, що він в якийсь час виходив на вулицю, щоб перекурити, оскільки камера № 3, яка фіксує вхід до внутрішнього двору не фіксує всього заїзду, а тільки частину (а.с.170 зворотній бік - відеозапис).
Твердження відповідача про безпідставну відсутність ОСОБА_3 на роботі протягом 26.03.2010 р. спростовується також рапортом т.в.о. начальника Тячівського МВПМ ДПІ у Тячівському районі Орсага С.С. (а.с.118), де зазначено, що він кожному працівнику Тячівського МВПМ 25.03.2010 року поставив завдання на роботі на 26.03.2010 року, рапортом заступника начальника Тячівського МВПМ ДПІ у Тячівському районі Сурупа В.Ф. (а.с. 121-122) згідно якого на 26.03.2010 року особовому складу Тячівського МВПМ ДПІ у Тячівському районі були поставлені завдання, зокрема ОСОБА_3 –дооформлення матеріалів по факту вилучення горілчаних виробів в кількості 600 пл., рапортом заступника начальника Тячівського МВПМ ДПІ у Тячівському районі Сурупа В.Ф. (а.с. 124), з якого вбачається, що 26.03.2010 року він о 09 год. 15 хв. к.ч. зателефонував ОСОБА_3 для з’ясування де він знаходиться і чим займається, на це останній доповів, що займається збором матеріалів по вилученій горілці і прибуде до МВПМ пізніше, а також рапортом ОСОБА_3 на ім’я в.о. начальника Тячівського МВПМ ДПІ у Тячівському районі Орсага С.С. (а.с.130) яким останній доповів, що ним було здійснено виїзд в с. Кваси Рахівського району для проведення заходів по встановленню гр. на ім’я ОСОБА_15 та автомобілю марки «Форд»білого кольору, який 25.03.2010 року перевозив горілку марки «Пшенична нива»в кількості 600 пляшок.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»передбачено такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади, пониження у званні. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. В даному випадку суд приходить до висновку, що відповідач діяв необґрунтовано, упереджено, недобросовісно.
Крім того, відеозапис із камер відеспостереження, який був взятий відповідачем до уваги при винесенні дисциплінарного стягнення, а також доданий суду не може вважатися допустимим доказом, оскільки як вбачається із довідки наданої відповідачем, копіювання відео фалів здійснювала фірма ПП «ЕУ-Сек Украіне ТМ»(а.с. 190), проте, згідно довідки відповідача (а.с.189) використання відеообладнання здійснює ДПІ у Тячівському районі, а вищевказана фірма тільки його монтувала у 2007 р., що підтверджується також Договором №10 від 04.12.2007 р. (а.с. 201), який закінчився ще у 2007 році, а за таких обставин, враховуючи відсутність інформації на жорсткому диску щодо даних відео файлів (а.с. 189), а також участь сторонніх осіб у копіюванні даної відеоінформації, суд вважає що даний доказ є недопустимим.
Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, з наступними змінами, у разі незаконного звільнення або переведення на роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Судом враховано, що безпідставна відсутність на роботі ОСОБА_3 відповідачем не доведена, оскільки не надано жодних актів, службових записок інших доказів, а позиція відповідача ґрунтується виключно на висновку про результати службового розслідування, яке проводилося по зовсім інших підставах ніж відсутність позивача на роботі, який ґрунтується на вищевказаному відеозаписі, який комісія не оглядала, проте на нього послалася, показах свідків, свідчення яких не знайшли свого підтвердження, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи.
За таких обставин суд вважає, що позов у цій частині є обґрунтованим, та підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу від 29.03.2010р. № 102 про оголошення йому суворої догани слід відзначити, що позивачем у позовній заяві не наведено мотивів та не викладено конкретних обставин, якими останній обґрунтовує саме дану позовну вимогу.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.13.1 наказу Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 25.02.2010р. № 71 Про підсумки роботи органів державної податкової служби області у 2009 році (а.с. 182-184) ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, однак враховано, що він перебуває на лікуванні, а тому питання про застосування заходу дисциплінарного стягнення слід розглянути після виходу його на роботу.
Наказом ДПА у Закарпатській області від 29.03.2010р. №102, враховуючи наказ від 25.02.2010р. №71, ОСОБА_3 оголошено сувору догану.
29.03.2010р. ОСОБА_3 знаходився у приміщенні ДПА у Закарпатській області у зв’язку з наданням ним письмових пояснень стосовно обставин службового розслідування (а.с. 88).
Одночасно ОСОБА_3 було запропоновано надати пояснення стосовно незадовільного стану оперативно - розшукової діяльності у 2009 році однак ОСОБА_3 відмовився надати такі пояснення, що зафіксовано актом від 29.03.2010р. (а.с. 37). Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога, щодо протиправності наказу ДПА у Закарпатській області від 29.03.2010р. №102 про оголошення позивачеві суворої догани та його скасування є необґрунтованою та немотивованою, а відтак у задоволенні такої слід відмовити.
Що стосується збільшення позовних вимог в частині доповнення п.п. 2 та 4 позовної заяви, щодо вирішення питання про скасування незаконно внесених відповідачем до трудової книжки позивача записів про звільнення, їх анулювання та зарахування вимушеного прогулу до трудового стажу, то суд вважає, що вищевказане клопотання позивача не може розглядатися як окрема позовна вимога в межах даної адміністративної справи, оскільки такі дії у випадку поновлення на посаді у відносинах публічної служби та в порядку виконання такого судового рішення є предметом функціональної діяльності відділу кадрової служби органу, в якому працює особа.
В частині збільшення позовних вимог, щодо поновлення позивача на займаній посаді або рівнозначній, з урахуванням реорганізації та згідно змін у штатному розпису структурних підрозділів ДПА у Закарпатській області суд вважає, що у цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки на момент судового розгляду і вирішення справи по суті судом не здобуто доказу того, що посада, з якої було звільнено позивача тим чи іншим чином ліквідована. Крім того у справах про поновлення на посаді у відносинах публічної служби судом, у випадку протиправного звільнення особи з займаної посади така особа може бути поновлена на попередньо займаній посаді.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Згідно вимог п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України та у зв’язку з відсутністю судових витрат, понесених позивачем, судові витрати по справі не стягуються.
Відповідно ст.. 11, 70, 71, 86, 160-163, 256 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Змінений позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної податкової адміністрації в Закарпатській області № 180 від 18.05.2010 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності та № 127 - о від 17.06.2010 р. про звільнення ОСОБА_3
3. Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів Тячівського міжрайонного відділення податкової міліції ДПІ у Тячівському районі з 17.06.2010 р.
4. Зобов’язати ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області виплатити ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі та виплаті ОСОБА_3 заробітної плати –у межах суми стягнення за один місяць.
6. В решті позовних вимог –відмовити.
7. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий-суддя Луцович М.М.