ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 року                                    Справа №  9/62

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф.  (доповідача), 

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

при секретарі: Ковзикова В.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, довіреність № 2541  від 16.11.09;

від сторін: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від             08 червня 2010р. у справі № 9/62

за заявою закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Кіровоградської філії, м. Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське-Плюс”, с.Петрівське, Петрівського району, Кіровоградської області

про  визнання банкрутом,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про грошові вимоги в сумі 3 112 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.06.10 р. (суддя                  Коваленко Н.М.) постановлено не розглядати і вважати погашеними вимоги конкурсного кредитора - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання та відмовлено у прийнятті заяви № б/н від 29.04.2010р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про грошові вимоги до ТОВ “Петрівське плюс” в частині вимог, які виникли після порушення провадження  у  справі про банкрутство, заяву та додані до неї документи повернуто заявнику. Ухвала суду першої інстанції   мотивована тим, що ФОП ОСОБА_2 пропустив строк пред’явлення до боржника грошових вимог, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а  вимоги, що вникли після порушення справи про банкрутство підлягають розгляду у порядку позовного провадження або можуть бути заявлені протягом ліквідаційної процедури або санації.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції фізична особа-підприємець               ОСОБА_2 подав  апеляційну скаргу про її скасування та прийняття нового рішення про задоволення його вимог. Апеляційна скарга обґрунтована  порушення судом першої інстанції норм процесуального права  при неповному з’ясуванню обставин, які мають значення для справи. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що  заяву про включення його грошових вимог до реєстру кредиторів ним подано у встановлений  ст. 14 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в тридцятиденний термін, а тому у суду не було підстав для відмови у прийнятті його заяви.

Боржник відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.35-38 т.8/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11 квітня 2006 р. порушено провадження у справі № 9/62 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське-Плюс”, про що 06.06.2006 року в газеті “Голос України” №102 було опубліковано оголошення.

Згідно ст. 14  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку,  встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає  в  ухвалі,  якою  затверджує  реєстр  вимог  кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В ухвалі господарського суду  від 13.12.2007 р. про затвердження реєстру вимог кредиторів по даній справі  зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції частина вимог кредитора ФОП ОСОБА_2 до боржника виникла до 11 квітня 2006 року, а частина вже після порушення справи про банкрутство.

Таким чином судова колегія погоджується  з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги ФОП ОСОБА_2, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство боржника не підлягають розгляду і вважаються погашеними, оскільки він у встановлений законом тридцяти денний строк з дня публікації оголошення із заявою про грошові вимоги до боржника не звертався, а звернувся з пропуском терміну,  лише 30.04.2010р.

Як передбачено ч.15 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після опублікування оголошення про порушення справи  про банкрутство   в   офіційному   друкованому  органі  всі  кредитори незалежно від настання строку виконання  зобов’язань  мають  право подавати  заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до п.8.6. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов’язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Як визначено в п.11.5 Рекомендацій, згідно частини 3 статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягають опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі. З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні  кредитори, вимоги  яких виникли  після  порушення  провадження  у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації) зобов’язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів. Вимоги щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом, включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Відповідно до ч.6 ст.17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією зобов’язаний, зокрема, розглядати вимоги кредиторів щодо зобов’язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації.

Отже кредитор має право заявити свої поточні вимоги у справі про банкрутство боржника у процедурах санації чи ліквідації.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, боржник  банкрутом не визнавався, процедура санації щодо нього  господарським судом не вводилася.

За таких обставин заява кредитора ФОП ОСОБА_2 в частині поточних вимог не підлягає розгляду, з огляду на що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у її прийнятті.

Доводи апеляційної скарги  щодо своєчасного подання до господарського суду заяви із грошовими вимогами  до боржника  після  публікації оголошення в газеті “Урядовий кур’єр” про поновлення провадження у справі про банкрутство  є необґрунтованими, оскільки  таке оголошення не є оголошенням про  порушення провадження  у справі про банкрутство  в порядку ст. 14 зазначеного Закону.

За викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції  та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, яка відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального  права.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 103,105,106  ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2010 року у справі №9/62 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                 В.Ф. Мороз 

Суддя:                                                                        Т.А. Верхогляд

Суддя:                                                                         І.В. Тищик