КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7713/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвРУс-Трейд»до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвРУс-Трейд») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвРУс-Трейд»задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 18 травня 2010 року №0003842302/3.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню.
Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 18 травня 2010 року №0003842302/3 згідно із підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ «ІвРУс-Трейд»визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 30 630,00 грн., в тому числі основний платіж –20 420,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –10 210,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 14 жовтня 2009 року №13069/23-02/34242005 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвРУс-Трейд»(код ЄДРПОУ 34242005) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2006 року по 30.06.2009 року (далі по тексту –Акт перевірки) та рішення про результати розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації України від 06 травня 2010 року №8884/7/25-0115.
Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що постачальник ТОВ «ІвРУс-Трейд»–ТОВ «Інком Капітал Сістем»згідно із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року визнано банкрутом, 12 вересня 2007 року скасовано його державну реєстрацію, а 03 жовтня 2007 року підприємство знято з обліку в органах державної податкової служби як платник податків.
З урахуванням викладеного відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 1.22, 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 20 420,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2007 року у розмірі 20 420,00 грн.
В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «ІвРУс-Трейд»(Покупець), в особі заступника директора Воловик В.Н., та ТОВ «Інком Капітал Сістем»(Постачальник), в особі директора Новикова Д.А. укладено Договір №01/006 від 18 квітня 2006 року про придбання-продаж проволоки зварювальної, згідно із яким постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію відповідно до специфікацій.
Згідно із специфікаціями до вказаного договору №1 від 18 квітня 2006 року, №2 від 03 травня 2006 року, №3 від 30 травня 2006 року, №4 від 29 червня 2006 року, №5 від 13 липня 2006 року та №6 від 22 серпня 2006 року ТОВ «Інком Капітал Систем»поставило на адресу позивача проволоку зварювальну обміднену на загальну суму 431 918,47 грн.
Кредиторська заборгованість позивача на час проведення перевірки склала 81 680,03 грн.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року ТОВ «Інком Капітал Систем»визнано банкрутом, 12 вересня 2007 року скасовано його державну реєстрацію, а 03 жовтня 2007 року підприємство знято з обліку в органах державної податкової служби як платник податків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога –це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Суд першої інстанції керувався тим, що визначальною умовою віднесення суми заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) до безповоротної фінансової допомоги є закінчення строку позовної давності.
Стаття 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас згідно з частиною першою статті 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Перебіг позовної давності, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом (частина сьома статті 261 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 11.2 договору №01/006 від 18 квітня 2006 року строк позовної давності по даному договору становить двадцять років.
Суду першої інстанції встановив, що зазначене положення договору повністю узгоджується з нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 205 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач в Акті перевірки та у своєму запереченні на позов, господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
Суд першої інстанції приходить до висновку, що дана норма не підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин, виходячи з наступного.
Загальні умови припинення господарських зобов’язань визначені у статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку –покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Отже, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює обов’язок покупця збільшити валові доходи тільки на суму непогашеної заборгованості, яка визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом, або за виконавчим написом, та пов’язує збільшення валових витрат з датою погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією, або з датою прийняття судового рішення, або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Таким чином, суд першої інстанції приходить до висновку, що сума кредиторської заборгованості позивача у розмірі 81 680,03 грн. не є безповоротною допомогою у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не повинна включатися позивачем до валового доходу за ІІІ квартал 2007 року.
Проте, з даною правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійна заборгованість –заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності).
Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валового доходу платника податку на прибуток включаються доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді.
При цьому відповідно до п. 1.22 статті 1 зазначеного Закону під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти, зокрема, суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишалася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст.205 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб’єкта господарювання. Ліквідація (закриття) суб’єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов’язань за його участі. Як наслідок, оскільки контрагент позивача ТОВ «Інком Капітал Сістем»визнаний банкрутом останній втратив право дієздатність та не може отримати заборгованість ТОВ «ІвРУс-Трейд»за договором №01/006 від 18.04.2006 р. в розмірі 81 680,03 грн. або стягнути її у судовому порядку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвРУс-Трейд»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 18 травня 2010 року №0003842302/3 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Постанова складена в повному обсязі 24.01.2011 р.