КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1068/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Твердохліб В.А., Шостака О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУ МВС України у Вінницькій області, сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб України Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУ МВС України у Вінницькій області, треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУ МВС України у Вінницькій області, сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб України Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУ МВС України у Вінницькій області, треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, Вінницька міська санітарно-епідеміологічна станція, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.
Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на прописку за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 на яку відповідачем 17.03.2010 року була надана відповідь.
В даній відповіді зазначено, що реєстрація місця проживання фізичних осіб оформляється відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Житлового, Цивільного та Сімейних Кодексів України, Постанови КМУ від 28.07.2000 року № 985, а також зазначено, що підставою для реєстрації є ордер, для отримання якого необхідно звернутись до виконкому міської ради, а у разі відмови –до районного суду м. Вінниці в порядку цивільного судочинства.
Позивач вважає дану відповідь, як відмову у реєстрації за місцем проживання, незаконною, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем було порушено порядок розгляду питань щодо реєстрації місця проживання, встановленого чинним законодавством. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно п.4 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»затверджено зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для реєстрації місця проживання –ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до начальника Замостянського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області з листом, в якому містилось прохання надати дозвіл на прописку за місцем постійного проживання, на що отримав відповідь, як того вимагає Закон України «Про звернення громадян».
Отже, позивач в порядку встановленому чинним законодавством, не звертався з заявою про реєстрацію за місцем проживання, а відповідач, в свою чергу не приймав жодних рішень щодо відмови в реєстрації позивача.
Проаналізувавши норми права та обставини справи, викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно і об’єктивно досліджено всі обставини по справі, рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях відповідача не вбачається незаконності, оскільки позивач не звертався з відповідною заявою та документами про реєстрацію за місцем проживання як того вимагає чинне законодавство.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
За ст. 200 КАС України, підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є правильно встановлені обставини справи та ухвалення судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року –необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2010 року –без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий суддя
Судді