КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-192/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"27" січня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-192/10
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 20 серпня 2009 року представниками відповідача було здійснено вихід з проведенням обмірів земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з подальшим встановленням меж земельних ділянок та закріпленням їх встановленими межовими знаками.
18 листопада 2009 року рішенням Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області було затверджено вказаний вище акт.
У відповідності до ст. 20 Закону України «Про землеустрій»від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі –Закон № 858, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): «землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.»
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 Земельного кодексу України (далі –ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): «землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.»
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було надано доказів правових підстав для проведення робіт з землеустрою, а також того, що члени комісії, які складали акт, мають право на проведення вказаних робіт.
У відповідності до до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 55 Закону № 858: «встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.»
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем при затвердженні акту від 20 серпня 2009 року своїм рішенням не було порушено вказані норми земельного законодавства. Тому суд першої інстанції прийшов до обнрунтованого висновку про необхідність скасування рішення Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 18 листопада 2009 року.
Також колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позову щодо визнання неправомірним та скасування акту відповідача від 20 серпня 2009 року про встановлення межових знаків між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній частині.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний акт не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України та не створює правових наслідків для позивача, а є лише документом на основі якого приймається такий акт –рішення органу місцевого самоврядування.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України: «суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.»
Згідно з ч.1 ст. 203 КАС України: «постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.»
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати у частині задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування акту від 20 серпня 2009 року, а провадження у цій частині закрити, а в іншій частині постанову суду першої інстанції-залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 197, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року у частині задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування акту Великописарівської селищної ради від 20 серпня 2009 року про встановлення межових знаків між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 скасувати та закрити провадження у цій частині.
В іншій частині постанову Деснянського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.