З А О Ч Н Е
РІШЕННЯ Справа №№ 2-1999-2010 року
іменем України
30 грудня 2010 року Київський районний суд міста Донецька у складі головуючого судді Рассуждай Я.М. при секретарі: Васильєвої С.С. за участю представника позивача: Зуєнко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Донецька справу за позовом:
Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № № 29\2007-32ФЛ1 від 4 квітня 2007 року у розмірі 269684,00 доларів США та 167619,55 гривень.
Мотивує свої позовні вимоги тим, що / раніше / ЗАТ «Донгорбанк», в даний час ПАТ «Донгорбанк» відповідно до кредитного договору №№ 29 / 2007 – 32 ФЛ від 4 квітня 2007 року з наступними змінами та доповненнями було надано ОСОБА_3 кредит у режимі поновльюванної мультивалютної кредитної лінії на споживчі цілі.
Відповідно до п.п. 2.1 кредитного договору , остаточні зміни до якого були внесені Додатковою угодою №№ 3 від 10 квітня 2008 року банк надав ОСОБА_3 кредит у доларах США строком погашення 18 березня 2022 року під 12.9 % річних за користування кредитом за строковою заборгованістю у доларах США та 17.9 % річних за користування кредитом за простроченню заборгованістю у доларах США, 15.7 % річних за користування кредитом за строковою заборгованістю у гривнях та 20.7 % річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю у гривнях.
Пунктом 3.4.1 кредитного договору передбачено обов*язок ОСОБА_3 здійснювати повернення кредиту згідно із графіку, наведеного у Додатку №№ 1 до кредитного договору та повернути кредит у певній сумі у строк, передбачений п.п. 2.1 кредитного договору тобто до 18 березня 2022 року.
Згідно із вимог п.п. 3.1.4 розділу 3 кредитного договору банк має право вимагати від ОСОБА_3 дострокового повернення кредиту та сплати процентів у разі невиконання ОСОБА_3 обов*язків, передбачених кредитним договором.
У порушення п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4 кредитного договору, погашення кредиту та погашення нарахованих процентів за користування кредитом відповідно до встановленого графіку ОСОБА_3 не здійснюється.
У забезпечення зобов*язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір поруки, а саме: договір поруки №№ 29 / 2007 – 32 ФЛ / 2 від 12 лютого 2008 року, договір поруки №№ 29 / 2007 – 32 ФЛ / 3 від 12 лютого 2008 року, договорі поруки №№ 29 / 2007 – 32 ФЛ / 4 від 12 лютого 2008 року.
Оскільки ОСОБА_3 без поважних підстав, повністю припинила повернення кредиту та погашення нарахованих процентів за користування кредитом, банк звернувся з письмовими вимогами до ОСОБА_3 про дострокове погашення суми кредиту та процентів, але листи поверталися без вручення у зв*язку із відсутністю адресату.
Станом на 17 червня 2010 року заборгованість з повернення кредиту відповідно до кредитного договору склала 269684 доларів США та 167619.55 гривень України.
На даний час відповідачі по цій справі умови кредитного договору не виконують. Заборгованість за кредитним договором добровільно позивачу не повертають.
В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» підтримав свої позовні вимоги і просив суд задовольнити їх.
Відповідачі по цій справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання неодноразово не з*являються. Про день та час розгляду даної справи судом були повідомлені належним чином і своєчасно, про що свідчать судові повідомлення. Про поважність причини своєї не явки в судове засідання суд не повідомляли.
Суд ухвалив розглянути дану справу заочно на підставі наявних в цій справі документів та доказів у відсутність вказаних відповідачів.
Суд дослідивши обставини по цій справі надані суду документи та докази, заслухавши пояснення представника позивача Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» приходить до переконання про те, що між сторонами по цій справі виникли і існують правовідношення які передбачені і регулюються вимогами ст.. ст.. 16, 525, 526, 553, 554, 1050, 1054 ЦК України.
Суд вважає на те, що позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» підлягають задоволенню з наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що 4 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Донгорбанк» був укладений кредитний договір № 29\2007-32ФЛ.
Згідно п. 2.1., даного договору, остаточні зміни до якого були внесені додатковою угодою № 3 від 10.04.2008 року, Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк» надав ОСОБА_3 кредит, у режимі поновлювальної мультивалютної кредитної лінії, на споживчі цілі, у доларах США та гривнях, строком погашення 18 березня 2022 року, під 12,9 % річних за користування кредитом за строковою заборгованістю у доларах США та 17,9 % річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю у доларах США; 15,7 % річних за користування кредитом за строковою заборгованістю у гривнях та 20,7 % річних за користування кредитом за простроченою заборгованістю у гривнях.
В якості забезпечення виконання зобов’язань 4 квітня 2007 року між ПАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 29\2007-32ФЛ1, відповідно до якого у іпотеку було передане нерухоме майно – 1/25 частина універмагу «Красноармійськ», що розташований за адресою: Донецька область місто Красноармійськ вулиця Горького.
Окрім цього, у забезпечення зобов’язань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Донгорбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договори поруки, а саме: договір поруки № 29/2007-32ФЛ/2 від 12 лютого 2008 року, договір поруки № 29/2007- 32ФЛ/3 від 12 лютого 2008 року, договір поруки № 29/2007-32ФЛ/4 від 12 лютого 2008 року.
Між тим як було встановлено в подальшому відповідачами умови кредитного договору не стали виконуватися, у зв*язку із чим склалася заборгованість за кредитним договором.
Відповідачі по цій справі добровільно суму кредиту та заборгованість за кредитним договором позивачу не повертають та не сплачують.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зростання курсу долара США – валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Судом встановлено, що при укладенні спірного кредитного договору ОСОБА_3 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд с цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12 листопада 2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Отже, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
За спірним Кредитним договором ризик зміни курсу іноземної валюти – долару США по відношенню до національної валюти України – гривні, прийняли на себе обидві сторони, усвідомлюючи можливість настання таких обставин. Виходячи із суті зобов'язання, цілком можливо було передбачити, що зміна обставин була ймовірна, зміни охоплювалися ризиками, що були взяті на себе сторонами за Кредитним договором, а тому така зміна обставин не є істотною оскільки була передбачуваною (ч. 1 ст. 652 ЦК України).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Згідно з Декретом КМУ, індивідуальні ліцензії для надання та отримання резидентами позик в іноземної валюті необхідні, якщо строки та суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, таки межі законодавчо не встановлені – відповідно, для операцій що до надання валютних кредитів індивідуальні ліцензії не потрібні.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк», раніше - (ЗАТ «Донгорбанк» до 26 листопада 2009 року) на час укладення кредитного договору та видачі кредиту ОСОБА_3 мав Банківську ліцензію № 85 від 15 березня 2002 року та дозвіл № 85-3 від 28 грудня 2007 року з додатком, які у подальшому були перереєстровані у зв’язку зі зміною Банком назви (відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»).
Згідно з п.п. 3.1.4. розділу 3 спірного кредитного договору банк має право вимагати від ОСОБА_3 дострокового повернення кредиту та сплати процентів у разі невиконання нею обов’язків, передбачених спірним кредитним договором.
Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов’язку, а у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
З матеріалів справи убачається, що свої зобов’язання по погашенню кредиту ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належним чином не виконували, у зв’язку з чим на їх адреси Публічним акціонерним товариством «Донгорбанк» були направлені листи з вимогами про погашення заборгованості яка виникла, але й до тепер заборгованість ними непогашена.
Станом на 17 червня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 з повернення кредиту відповідно до спірного кредитного договору склала 269684,00 доларів США та 167619,55 гривень, що складається з:
234456,41 доларів США – сума заборгованості за кредитом;
147495,94 гривень - сума заборгованості за кредитом;
35227,59 доларів США – сума заборгованості за нарахованими процентами;
20123,61 гривень - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до умов кредитного договору № 29\2007-32ФЛ від 4 квітня 2007 року ОСОБА_3 зобов’язалася погасити кредит та відсотки по кредиту, до теперішнього часу заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Донгорбанк» не погасила, чім порушила вимоги ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Доводи позивача Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» крім того підтверджуються матеріалами справи, а саме:
Кредитним договором, графіком повернення кредиту, додатковою угодою №№ 1, додатковою угодою №№ 2, додатковою угодою №№ 3, договорами поруки, розрахунками заборгованості за кредитним договором, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, банківською ліцензією, дозволом №№ 85-4, додатком до дозі віллу №№ 85-4, довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до вимог ст.. ст.. 525 ЦК України … одностороння відмова від зобов*язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.. ст.. 526 ЦК України … зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із вимог ст.. ст.. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов*язку, а відповідно до вимог ст.. ст.. 554 ЦК України … у разі порушення боржником зобов*язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники… На підставі вимог ст.. ст.. 1050 ЦК України … якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов*язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу…. Згідно із вимог ст.. ст.. 1054 ЦК України … за кредитним договором банк або інша фінансова установа / кредитодавець / зобов*язується надати грошові кошти / кредит / позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» підлягає повному задоволенню.
Окрім цього, як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 за власним бажанням отримала кредит в доларах США і прийняла на себе зобов’язання повернути його в тій же валюті, підписала договір, а й отже прийняла всі умови, яки вказані в договорі,у тому числі і по поверненню отриманого кредиту і сплаті процентів за користування кредитом.
Суд критично дослідивши обставини по цій справі приходить до переконання про те, що позовні вимоги позивача по цій справі Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» підлягають задоволенню оскільки вони, на думку суду, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і в судовому засіданні знайшли своє законне і об*єкивне підтвердження.
При наявності вказаних обставин суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів по цій справі на користь позивача заборгованість за кредитним договором у зазначеній судом розмірі. На підставі вимог ст.. ст.. 88 ЦПК України суд крім того вважає за необхідне покласти на відповідачів по цій справі всі судові витрати по цій справі, а саме: судовий збір у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 120 гривень, а всього суму у розмірі 1820 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.16, 526, 527, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.. ст.. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 269684,00 (двісті шістдесят дев’ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) долари США 00 центів та 167619,55 (сто шістдесят сім тисяч шістсот дев’ятнадцять) гривень 55 копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» судові витрати у сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривен 00 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: