РІШЕННЯ    Справа №№ 2-9409-2010 року  

                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        

             24 грудня 2010 року Київський районний суд м. Донецька Донецької області в складі головуючого судді Рассуждай Я.М. при секретарі: Васильєвої С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні  у приміщенні Київського районного суду міста Донецька  справу за позовом:  

            Комунального підприємства  «Донецькміськводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування послугами водопостачання та водовідведення, суд-  

            ВСТАНОВИВ:  

            Комунальне підприємство «Донецькміськводоканал» / змінивши і уточнивши свої позовні вимоги / звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, мотивуючи заявлені вимоги тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, однак надані їм послуги в період з  жовтня 2007 року до жовтня  2010 року сплачували нерегулярно та не в повному обсязі, тому мають заборгованість в сумі / уточнивши свої позовні вимоги / у розмірі 2511.86 гривень. Оскільки вказану суму відповідачі в добровільному порядку не сплачують, позивач просив суд стягнути з них цю суму у судовому порядку.  

В ході розгляду справи в суді позивач уточнив свої позовні вимоги, зменшивши їх. Уточнивши вимоги, він надав письмову заяву, яка приєднана до справи, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість з оплати отриманих ними послуг водопостачання та водовідведення за період 1 жовтня 2007 року до  1 жовтня 2010 року в сумі 2511.86 гривень.  

В судовому засіданні представник Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» - ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності, уточнені позовні вимоги підтримала і просила стягнути з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за період з 1 жовтня 2007 року до 1 жовтня 2010 року в сумі 2511. 86 гривень, в обґрунтування чого надала пояснення, які аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, додавши роз’яснення відносно укладення договору між споживачами та комунальним підприємством, а також стосовно користування пільгою споживачів. У спірному періоді відповідачі здійснювали добровільну оплату комунальних послуг, але не в повному обсязі. Представник позивача вважала, що існують законні підстави для стягнення з відповідачів виниклої заборгованості у повному обсязі, тому просила позов задовольнити.  

            Відповідач по цій справі ОСОБА_3 в судовому засіданні   позовні вимоги не визнав, в обґрунтування чого пояснив, що він та члени його родини дійсно зареєстровані і мешкають в квартирі АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, але не вважають за можливе сплатити надані послуги у повному обсязі за спірний період, бо відсутні законодавчі на те підстави. Споживачі вважають, що позов, заявлений до відповідачів, не є обґрунтованим, оскільки між ними та позивачем не існує ніяких договірних правовідносин. Відповідачі також відзначили, що договір про надання послуг водопостачання та водовідведення повинен бути укладений тільки відповідно до чинного законодавства України, а укладання договору шляхом видачі розрахункової книжки, на яку посилається позивач, взагалі не є формою договору, і тому посилання на існування договірних відносин взагалі не ґрунтується на законі. Також позов не підлягає задоволенню, на думку відповідачів, бо розрахунки за відпущену воду та стоки в спірний період здійснювалися без врахування наявних у них пільг.  

            Відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з8явилися. Про день та час розгляду даної справи судом були повідомлені належним чином та своєчасно. Подали суду заяви в яких вони просять суд розглянути дану справу у їх відсутність.  

            Суд вважає за можливе розглянути дану справу в відсутність відповідачів по цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі наявних в цій справі документів та доказів.  

            Суд дослідивши обставини по цій  справі наданні суду документи та докази, заслухавши доводи позивача та заперечення проти позовних вимог приходить до переконання про те, що між сторонами по цій справі виникли і існують правовідношення які передбачені і регулюються вимогами ст.. ст.. 5255, 526, 639 ЦК України, ст.. ст.. 64, 67, 68 ЖК України.  

Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав:  

У відповідності до ст.11 Цивільного Процесуального Кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.  

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов’язків учасників судового процесу, у тому числі й в частині надання ними доказів та заявлення  клопотань. Однак, сторони, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень, і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті , тому суд розглядає справу на підставі тих доказів, що містяться у справі.  

Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ЖК України, Постановою КМУ «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення» та загальними нормами Цивільного Кодексу України щодо договірних правовідносин.  

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір укладається з підприємствами, установами, організаціями, які забезпечують житловий фонд послугами з водопостачання та водовідведення, або безпосередньо самі користуються централізованим питним водопостачанням та власниками будинків. Коло цих осіб є вичерпаним і розширенню не підлягає.  

Згідно п. 1 ст. 29, ст.37 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем, чи квартиронаймачем та балансоутримувачем будинку або уповноваженою ним особою. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому законом порядку. Згідно п. 18 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення» розрахунковим періодом для сплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься до 20 числа місяця, який настає за розрахунковим.  

Відповідно до ст.ст. 67,156 ЖК України плата за послуги водопостачання                                                                          береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Повнолітні члени родини власника зобов’язані брати участь у витратах по утриманню   будинку (квартири) і придомової території.  

Згідно ст. 639 ЦК України   договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо умови відповідно до форм и договору не встановлені законом.  

Виходячи з Постанови ПВСУ № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», видача та одержання квитанції-замовлення, квитанції – зобов’язання чи іншого документу на  підставі укладання договору про побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Ці умови є обов’язковими для сторін і суд повинен виходити з них при вирішенні, коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним  даним, або суперечать закону.  

Як було встановлено в судовому засіданні, і таке підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін, відповідачі зареєстровані в житловому приміщенні АДРЕСА_1. Балансоутримувачем вказаного будинку є житлово-експлуатаційна організація Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», з якою водопостачальна організація на підставі рішення місцевого органу самоврядування від 16.01.2006 року уклала  відповідний договір № 2 від 01.12.2003 року по забезпечення населення питною водою та прийняттям стоків, а також з банківською установою  про видання єдиною розрахункової книжки за комунальні послуги населенню м. Донецька у виконання розпорядження Донецького міського голови від 20.07.2001 року № 972 «Про зміну порядку розрахунків населення за надані житлово-комунальні послуги». З жовтня 2007 року до жовтня 2010 року відповідачі добровільно сплачували часткову оплату комунальних послуг водопостачання та водовідведення за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 за затвердженими нормами та тарифами. Такі обставини сторонами або іншими заінтересованими особами оспорені не були, а тому в порядку ст.  61 ЦПК України доказуванню не підлягають і вважаються судом достовірними і приймаються до уваги.  

Разом з тим, заперечуючи проти вимог позивача, відповідач ОСОБА_3 стверджував в суді, що між ним та членами його родини, та постачальником послуг ніяких договірних відносин не існує, оскільки договір про надання послуг водопостачання та водовідведення ними не укладався. Крім того, вони вважали, що саме отримання розрахункової книжки не  є формою договору. Тому споживачі послуг вважали, що відсутні правові підстави для стягнення з них визначеної позивачем суми боргу.  

Крім того, у своїх письмових поясненнях, відповідачі не визнали позов ще із мотивів неправильного нарахування суми боргу за спірний період, оскільки позивачем під час розрахунків суми боргу не прийнято до уваги наявність пільг у ОСОБА_3 та членів його родини відповідно до ЗУ «Про міліцію», а також у ОСОБА_1 згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Однак суд не може прийняти до уваги доводи відповідачів, оскільки вони не ґрунтуються на законі, суперечать матеріалам справи та встановленим судом обставинам.  

            Так, відповідно до ЗУ «Про міліцію» ОСОБА_3 та члени його родини користуються 50% знижкою по сплаті житлово-комунальних послуг.  

Для реалізації права користування вищезгаданою пільгою особа-пільговик зобов’язана надати УПСЗН довідку про склад сім’ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім’ї на пільги, копію довідки про присвоєння ІНН та інше. (п.5 Постанови КМУ «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»).  

Також для реалізації вказаного права, а саме врахування пільги при нарахуванні послуг з водопостачання та водовідведення, пільговик зобов’язаний звернутися до організації, яка надає згадані послуги. Дана вимога підтверджується розпорядженням Донецького міського голови від 18 жовтня 1999 року № 1555. Згідно п. 1 вказаного розпорядження пільга надається з моменту звернення до житлово-комунальної організації.  

За даними УПСЗН Київської районної в м. Донецьку ради від 07.10.2010 року ОСОБА_3 зареєстрував наявну у нього пільгу 24. грудня 2004 року. Також як пільговики зареєстровані члени його родини, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 Даний факт не заперечують й самі відповідачі, а тому в порядку ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає і вважається судом достовірним і приймається до уваги.  

             Також судом встановлено, що в період з 2004 до 05.10.2010 року (моменту звернення відповідачів до Комунального підприємства  «Донецькміськводоканал») жодної інформації про наявність знижки у згаданого пільговика та членів його родини відповідно до ЗУ «Про міліцію» до комунальної організації не надходило. Відповідачі не надали суду жодних доказів, що підтверджували б звернення до Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» за вказаний період з повідомленням про наявність згаданих пільг.  

             Таким чином, нарахування плати за користування послугами водопостачання та водовідведення, з урахуванням пільги, передбаченої в ЗУ «Про міліцію» , здійснюється з 05.10.2010 року, а саме з моменту звернення відповідачів до Комунального підприємства  «Донецькміськводоканал», що не суперечить діючому законодавству України.  

 Відповідно до користування пільгою, що передбачена ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» судом встановлено, що в лист-відповіді Комунального підприємства «Донецькміськводоканал»  від 15 жовтня 2010 року № 111/3214 відповідачам, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, було роз’яснено, що 25% знижка по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення ОСОБА_7 враховується при нарахуванні згаданих послуг. Даний факт підтверджує детальний розрахунок заборгованості, наданий позивачем, де чітко вказано скільки повинно бути нараховано за 100% діючими нормами та тарифами , і скільки фактично нараховано за даною адресою з урахуванням пільги. Після детального аналізу даного розрахунку суд дійшов висновку, що  в період з жовтня 2007 року до жовтня 2010 року нарахування здійснювалися вірно.  

   Також у своїх письмових поясненнях відповідачі не визнають позов на підставі неповідомлення комунальним підприємством відповідачів щодо зміни тарифів на послуги, як потребує цього п. 3 ст. 32 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року, а саме: Виконавець зобов’язаний надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання та ін.  

Однак суд й дані доводи відповідачів не може прийняти до уваги, бо Виконавцем житлово-комунальних послуг відносно до споживачів послуг виступає житлово-експлуатаційна організація, яка є балансоутримувачем житлового фонду на підставі рішення Донецької міської ради № 24/30 від 16 січня 2006 року. Таким чином, на Комунальне підприємство «Донецькміськводоканал» законодавством не покладено обов’язок інформувати споживачів послуг про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання та ін. Тому доводи відповідачів щодо їх неінформування комунальним підприємством про зміну тарифів є безпідставними.  

Отже, у судовому засіданні встановлені обставини, які вказують на існування договірних відносин між сторонами у період виникнення заборгованості , винність дій відповідачів, якими порушені умови договору щодо своєчасної та в повному обсязі оплати комунальних послуг, а також законність й обґрунтованість  вимог позивача про стягнення з  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості, нарахованої за послуги водопостачання та водовідведення.  

При цьому, сума заборгованості у період з жовтня 2007 року до жовтня 2010 року нарахована позивачем з врахуванням діючих тарифів та у відповідності до діючого законодавства України. Розмір заборгованості за вказаний період становить 2511 грн. 86 коп., правильність нарахування якої судом перевірена.  

Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі, судом встановлено не було. Стороною відповідачів не надано суду переконливих доказів, які б підтверджували обставини, за якими цей позов не визнається.  

За таких обставин суд дістається висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, доведені документально, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Задовольняючи позовні вимоги, суд, на підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України , вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача сплачену ним суму на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, а також стягнути з відповідачів в дохід держави судовий збір в сумі 51 гривні.  

На підставі викладеного, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 66-67, 156 ЖК України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630, ст.ст. 525, 526, 639 ЦК України, ст.. ст.. 64, 67, 68 ЖК України,  ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-  

 ВИРІШИВ:  

 Позовні вимоги Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати отриманих послуг водопостачання та водовідведення задовольнити у повному обсязі.  

Стягнути  солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального  підприємства «Донецькміськводоканал» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 2511.86 гривень.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального  підприємства «Донецькміськводоканал» 30  гривень витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму державного мита в розмірі 51 гривні в дохід держави.  

  Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя: