Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Збитковської Т.І.
Суддів –Міщенко О.А, Матюхи Ю.В.
За участю прокурора –Горбань О.В.
Засудженого –ОСОБА_2
Потерпілого –ОСОБА_3
Представника потерпілого –ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Дубенського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, не працюючий, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст. 286 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням –іспитовим строком в два роки та покладенням обов”язків повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи та періодично з”являтися для реєстрації.
Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_3 1542 грн. –в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 505 грн.- за надання юридичної допомоги та 30000 грн.- моральної шкоди; на користь місцевого бюджету м. Дубно- 4747 грн.41 коп. –витрат за лікування потерпілого в Дубенській міській лікарні.
Як визнав доведеним суд, 29 листопада 2009 року близько 19 год. 45 хв. ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп”яніння, керуючи автомобілем марки „ ВАЗ-2109” н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Дружби смт. Смига Дубенського району Рівненської області, в порушення вимог п/п „б” п.2.3, п/п „а” п.2.9, п.п. 10.1, 11.2,11.3 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який внаслідок ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження по критерію довго- тривалості розладу здоров”я.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи доведеності своєї вини у вчиненому злочині та правильності кваліфікації дій, вказує, що суд, без належного врахування всіх обставин, що пом”якшують покарання, призначив йому надто суворе покарання, і стягнув на користь потерпілого явно завищену суму морального відшкодування, яку він не в змозі сплатити. Просить змінити вирок, призначивши йому покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, та залишити без задоволення цивільний позов ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану апеляцію, потерпілого ОСОБА_3 та його представника, які вважають вирок законним і обґрунтованим, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку суду, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, що не заперечується і в поданій апеляції.
При призначенні покарання засудженому суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу ОСОБА_2, обставини, що пом”якшують покарання, і обрав йому покарання в межах ч.1 ст.286 КК України, із звільненням від його відбування з випробуванням, яке, з врахуванням скоєння злочину в стані алкогольного сп”яніння, не можна вважати надто суворим.
З огляду на вказане, не вбачається підстав і для виключення з вироку додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами.
Правомірно, на думку колегії суддів, вирішив суд першої інстанції і позовні вимоги потерпілого щодо стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у виді забійної рваної рани правої гомілки, множинних осаднень кистей рук, закритої черпно - мозкової травми, струсу головного мозку, забійно-рваних ран лоба та закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки в нижній третині із зміщенням, який відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров”я.
З приводу отриманих ушкоджень ОСОБА_3 довгий проміжок часу перебував на лікуванні, переніс декілька операцій, не працює і за висновком МСЕК у віці 24 років являється інвалідом другої групи.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суму в 30000 грн, як моральне відшкодування потерпілому, з якою в ході судового розгляду справи / а.с. 195/ погодився сам ОСОБА_2, не можна вважати явно завищеною.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і підстав для його зміни, як про це клопоче в апеляції засуджений ОСОБА_2, не вбачається.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Дубенського міськрайонного суду від 10 листопада 2010 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 –без задоволення.