Справа № 2-8/

2011 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М          У К Р А ї Н И

07 лютого 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

в складі:          головуючого                              - судді Тощевої О.О.

при секретарі                              - Ібрагімової А.С.

за участю позивача                    - ОСОБА_1

представника позивача          - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача          - Бабіч С.М.

представника третьої особи          - Тимошенко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Кримавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третьої особи –філії «Совєтський райавтодор» Дочірнього підприємства «Кримавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 18 жовтня 2010 року звернувся до суду із позовом до ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»та філії «Совєтський райавтодор»ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»в якому просив зобов’язати відповідачів здійснити нарахування йому заробітної плати за відпрацьований ним період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2010 року, як трактористу 4 розряду з доплатою за шкідливі умови праці, вислугу років та передбаченими Положенням про оплату праці преміями, а також просив стягнути на свою користь заробітну плату за вказаний період зі всіма надбавками та доплатами, яка була незаконно йому не нарахована та не виплачена.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 03 січня 1997 року перебуває у трудових відносинах з філією «Совєтський райавтодор»ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»працюючи на посаді тракториста 4 розряду. Зазначає, що начальником цієї філії 15 червня 2009 року був виданий наказ № 44-П «Про зміну істотних умов праці працівників ОГМ»відповідно до якого на час проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування машин, механізмів та автотранспорту оплату праці водіїв та механізаторів слід здійснювати згідно тарифної ставки слюсаря з ремонту техніки ІІ-ІV розрядів відповідно до Додатку 1. Позивач зазначає, що вказаний наказ у порушення ст. 33 КЗпП України не містить строку його дії, а також не містить положення про переведення його на роботу слюсаря з ремонту техніки, а отже на його думку, відповідачем у період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2010 року незаконно зменшується його заробітна плата шляхом не нарахування її за періоди здійснення позивачем ремонту трактора на якому він працює.

Також, ОСОБА_1 вказує, що зміна істотних умов праці в зазначеному наказі не вбачається, тому йому не зрозуміло, чим викликано зменшення його заробітної плати. Крім того, зазначає, що відповідачем у порушення вимог Колективного договору та Положення про оплату праці відповідачем за вказаний період не виплачується йому премії, винагороди за вислугу років та доплата за шкідливі умови праці.

Ухвалою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2010 року процесуальний статус філії «Совєтський райавтодор»ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»був замінений з відповідача на третю особу з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

В судовому засіданні позивач та його представник –адвокат ОСОБА_2 пояснили суду, що у теперішній час ОСОБА_1 припинив трудові відносини із відповідачем, при цьому при звільненні відповідач здійснив виплату йому усіх належних сум крім різниці у платі за труд під час ремонту позивачем трактору, тому зменшили розмір позовних вимог та просили стягнути з відповідача на користь позивача не нараховану та не виплачену йому заробітну плату за період з 01 вересня 2009 року по 01 грудня 2010 року як трактористу 4 розряду у сумі 167 гривень 43 копійки.

Представник відповідача - Бабіч С.М. у судовому засіданні підтвердила, що дійсно трудові відносини між позивачем та відповідачем у теперішній час припинені, при звільненні підприємством позивачу були виплачені усі належні йому суми окрім суми різниці у платі за труд під час ремонту позивачем трактору в розмірі 167 гривень 43 копійки, яка не підлягає виплаті ОСОБА_1, оскільки відповідно до наказу начальника  філії «Совєтський райавтодор»ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»№ 44-П від 15 червня 2009 року «Про зміну істотних умов праці працівників ОГМ»було вирішено, що на час проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування машин, механізмів та автотранспорту оплату праці водіїв та механізаторів слід здійснювати згідно тарифної ставки слюсаря з ремонту техніки ІІ-ІV розрядів, при цьому цей наказ рішенням суду був визнаний законним.

В судовому засіданні представник третьої особи - Тимошенко М.І. повністю підтримав правову позицію представника відповідача та просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зменшених позовних вимог.

Ухвалою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крім від 07 лютого 2011 року провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доплат за шкідливі умови праці, за вислугу років та премій передбачених Положенням про оплату праці було закрито у зв’язку із відмовою позивача від цієї частини позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, доводи представників сторін та третьої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 03 січня 1997 року перебуває у трудових відносинах із відповідачем працюючи на посаді тракториста IV розряду, що не спростовувалося у судовому засіданні учасниками процесу та підтверджується наявним в матеріалах справи наказом № 31-ОК від 30 грудня 1996 року, а також довідкою третьої особи (а.с. 5, 12).

Трудові відносини між сторонами регулюються, в тому числі, колективним трудовим договором між ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і трудовим колективом, який укладається між ними кожні два роки (32-35, 54-57, 100-103).

Відповідно до вимог статті 18 КЗпП України положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Начальником філії «Совєтський райавтодор»ДП «Кримавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»15 червня 2009 року на підставі пунктів 3.42, 3.43 розділу ІІІ Колективного договору на 2008-2009 роки був виданий наказ № 44-П «Про зміну істотних умов праці працівників ОГМ» відповідно до п. 1 якого на час проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування машин, механізмів та автотранспорту оплату праці водіїв та механізаторів слід здійснювати згідно тарифної ставки слюсаря з ремонту техніки ІІ-ІV розрядів (а.с. 10).

Зазначений наказ був оскаржений позивачем у судовому порядку, як такий, що на його думку є незаконним, проте рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року, яке 30 жовтня 2009 року набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 36-37).

Як встановив суд у своєму рішенні, видання Наказу № 44-П від 15 червня 2009 року «Про зміну істотних умов праці працівників ОГМ»не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає положенням Колективного договору укладеного між роботодавцем та трудовим колективом, оскільки зміна робітникам підприємства розряду з IV на ІІІ на час проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування машин, механізмів та автотранспорту, у зв’язку із чим, оплата праці буде здійснюватися відповідно до тарифної ставки слюсаря по ремонту техніки, є зміною істотних умов праці.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із положень частини 3 статті 32 КЗпП України вбачається, що під зміною істотних умов праці розуміється зміна, в тому числі, систем та розмірів оплати праці.

Таким чином, суд доходить до висновку, що оплата праці ОСОБА_1 на час проведення ним ремонтних робіт трактора на якому він працює  відповідно до тарифної ставки слюсаря з ремонту техніки, здійснювалася відповідачем у відповідності до положень діючого трудового законодавства та Колективного трудового договору, а отже правомірно.

Доводи позивача та його представника про те, що на час проведення ремонтних робіт трактора, на якому він працює,  до нього були застосовані тарифні ставки слюсаря без видання наказу про переведення на цю посаду, що є порушенням Колективного договору та норм КЗпП України, суд вважає неспроможними, у зв’язку з чим не приймає до уваги виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3.4, 3.5 Робочої інструкції тракториста 4-го розряду до обов’язків ОСОБА_1 входило виявлення і усунення несправності у роботі трактора, проведення його поточного ремонту і приймання участі у всіх інших видах ремонту трактора і причіпних устроїв, які він обслуговує (а.с. 6).

Відтак, враховуючи, що Наказом № 44-П від 15 червня 2009 року «Про зміну істотних умов праці працівників ОГМ»на водіїв та механізаторів підприємства, в тому числі і на ОСОБА_1, жодні обов’язки слюсарів з ремонту техніки покладені не були, тому вважати оплату праці цих працівників за виконувану ними у відповідності до їх робочої інструкції працю, на думку суду, не можна вважати переведенням на іншу роботу, і з цих підстав правової необхідності та обов’язку у виданні відповідачем наказу про переведення водіїв та механізаторів підприємства на посаду слюсарів не було.

Ці обставини також підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 в тому числі пояснила, що взагалі заробітна плата виплачувалася позивачу як трактористу 4-го розряду за виключенням часу проведення ним ремонтних робіт, тобто робіт обумовлених його робочою інструкцією, з цього приводу не видавалися накази про переведення його на посаду слюсаря.

Показання свідка є послідовними та узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, тому приймаються судом до уваги.

За таких обставин, правових підстав для зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу заробітної плати за період з 01 вересня 2009 року по 01 грудня 2010 року за виконувану роботу під час проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування машин, механізмів та автотранспорту, як трактористу 4-го розряду, а також стягнення заробітної плати зі всіма надбавками і доплатами за цей період у сумі 167 гривень 43 копійки, у зв’язку із зміною на підприємстві істотних умов праці не існує і в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України з позивача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень 00 копійок.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 32, 33 94, 97 КЗпП України, положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06 листопада 1992 року № 9, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Кримавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третьої особи –філії «Совєтський райавтодор» Дочірнього підприємства «Кримавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про зобов’язання провести нарахування заробітної плати за відпрацьований період з 01.09.2009 року по 01.12.2010 року як трактористу 4 розряду, стягнення заробітної плати зі всіма надбавками і доплатами за період з 01.09.2009 року по 01.12.2010 року у розмірі 167 гривень 43 копійки,  - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя: