У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Пойда М.Ф.
суддів- Марчук Н.О., Швеця В.А.
з участю прокурора – Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2010 року щодо нього.
Вироком Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого на підставі п.6 ч.1 ст. 55 КК України
(в редакції 1960 року ),
засуджено за ст. 69 КК України ( в редакції 1960 року ) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
за п. п. «а», «е», «з», «і» ст. 93 КК України ( в редакції 1960 року ) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
за ч.2 ст. 17 – п. п. «е», «з», «і» ст. 93 КК України ( в редакції 1960 року ) на 15 років позбавлення волі,
за ч. 3 ст. 144 КК України ( в редакції 1960 року ) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
за ч.1 ст. 122 КК України ( в редакції 1960 року ) на 5 років позбавлення волі,
за ч.1 ст. 229-6 КК України ( в редакції 1960 року ) на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 42 КК України ( в редакції 1960 року ) ОСОБА_2 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2008 року приведено у відповідність до діючого законодавства вказаний вирок в частині засудження його за ч.2 ст. 17 – ст. 93 п. «е», «з», «і» КК України ( в редакції 1960 року ) і зменшено покарання в цій частині до 10 років позбавлення волі, остаточне покарання залишено у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Засуджений ОСОБА_2 заявив клопотання про приведення у відповідність до діючого законодавства вказаний вирок в частині його засудження до довічного позбавлення волі за за п.п. «а», «е», «з», «і» ст. 93 КК України ( в редакції 1960 року ) і просить призначити йому остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі, посилаючись на те, що на час вчинення злочину, передбаченого п. «а» ст. 93 КК України ( в редакції 1960 року ) у законі не було передбачено покарання - смертну кару або довічне позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2010 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зміну вироку з пом’якшенням призначеного покарання.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 не погоджується з ухвалою апеляційного суду щодо нього та вважає, що в ній не наведено жодного ґрунтовного доводу прийнятого рішення, крім того, суд розглядав питання про пом’якшення покарання, хоча такої вимоги він у своєму клопотанні не ставив.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити скаргу частково, скасувати ухвалу апеляційного суду, касаційне провадження закрити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо нього – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про приведення постановленого щодо нього вироку Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року у відповідність до Закону України від 15 квітня 2008 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального Кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності», а також порушив питання про зміну вироку щодо нього в частині його засудження за п. п. «а», «е», «з», «і» ст. 93 КК України ( в редакції 1960 року ) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, посилаючись на те, що на момент вчинення ним злочину, передбаченого п. «а» ст. 93 КК України ( 1960 року ) цим законом було передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, а тому покарання у виді довічного позбавлення волі йому призначено безпідставно.
Відповідно до вимог ст. 409 КПК України питання про сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, вирішується судом, що постановив вирок. При цьому вказаним законом не передбачена можливість розгляду питання про пом’якшення покарання засудженим.
Всупереч вимогам цього закону суд фактично не розглянув клопотання засудженого ОСОБА_2 по суті, не перевірив викладені ним доводи та не надав їм належної правової оцінки, обмежившись лише посиланням на те, що вирок апеляційного суду відносно ОСОБА_2 колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України залишено без зміни.
Крім того, суд своєю ухвалою від 08.11.2010 року відмовив у зміні вироку з пом’якшенням покарання засудженому, хоча саме із таким проханням ОСОБА_2 до суду не звертався.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 20210 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд до того ж апеляційного суду.
С у д д і :
Пойда М.Ф. Марчук Н.О. Швець В.А.
З оригіналом згідно:
Суддя Марчук Н.О.