Ухвала

іменем   україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої                 Орлової С.О.,        

суддів                           Григор'євої І.В., Квасневської Н.Д.,

з участю прокурора         Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2011 року  кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2010 року, яким засуджено:

                    ОСОБА_1,

                    ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 1 ст. 263 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

    Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області 267 гривень 84 копійки судових витрат.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

    Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 29 січня 2010 року в м. Донецьку придбав (знайшов) 58 бойових припасів, які переніс до місця свого проживання та став зберігати без передбаченого законом дозволу. 30 січня 2010 року ОСОБА_1 на ринку "Боссе" в м. Донецьку намагався збути вказані бойові припаси ОСОБА_2, однак злочинний намір не зміг довести до кінця, так як був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд неправильно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк, який не передбачено санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.

 Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу та зазначила про необхідність зміни вироку шляхом застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, виключення кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України й рішення про застосування ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Санкцією ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від двох до п’яти років.

Проте, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263 та ч. 2
ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції зазначеної частини статті, місцевий суд не застосував ст. 69 КК України та не навів у своєму рішенні відповідних мотивів для такого рішення, порушивши таким чином кримінальний закон.

Тому доводи прокурора про неправильне застосування в цій частині кримінального закону є слушними. Разом із тим, як убачається зі змісту касаційної скарги, у ній не йдеться про м'якість призначеного покарання. За таких обставин підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться питання прокурором у скарзі, колегія суддів не вбачає.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні малолітню дитину.

Ці обставини є такими, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають, на думку колегії, підстави для застосування ч. 1 ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_1 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

У диспозиції ч. 1 ст. 263 КК України передбачені різні за своїм змістом діяння – носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача та збут бойових припасів, кожне з яких утворює окремий склад злочину. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29 січня 2010 року знайшов бойові припаси, які переніс додому та залишив там на зберігання, а наступного дня 30 січня 2010 року намагався збути, однак не довів свій злочинний намір до кінця, оскільки був затриманий працівниками міліції. Отже дії засудженого, пов’язані з придбанням, носінням та зберіганням бойових припасів є елементами одного закінченого злочину, а дії спрямовані на їх збут, що не були доведені до кінця з незалежних від волі винного причин, становлять замах на злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України.

Ураховуючи наведене, міркування прокурора про виключення як зайвої кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України, є необґрунтованими.

          Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України на два роки позбавлення волі зі звільненням на підставі
ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням обов’язків, визначених судом.

У решті вирок залишити без зміни.

судді:

Григор'єва І.В.                 Орлова С.О.                 Квасневська Н.Д.

З оригіналом згідно:

Суддя

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                І.В. Григор'єва