ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/7088/20                Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/819/214/22                        Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року                                                               м.Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

головуючого                 ОСОБА_2 ,

суддів:                         ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

секретар                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Херсонського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12020230040001150 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2021 року ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном до 31 січня 2022 року.

На вказане судове рішення обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 02 грудня 2021 року та застосовати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що вказене судове рішення судом постановлено без дотримання норм Кримінального процесуального кодексу України та врахування фактичних обставин справи. На думку обвинуваченого судом продовжено йому дію запобіжного заходу у виді тримання як засіб тиску в іншому кримінальному провадженні.

Зазначає, що твердження суду про його негативну репутацію, судимості, те, що він непрацевлаштований є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, а судимості – погашені.

Вказує, що прокурор мав звернутись до суду саме із письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу та завчасно вручити його копію обвинуваченому. Крім того стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Також вказує, що судом першої інстанції не розглядалося питання застосування відносно нього альтернативних запобіжних заходів.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження Херсонським міським судом Херсонської області здійснюється судовий розгляду кримінального провадження №12020230040001150 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України.

02 грудня 2021 року в судовому засіданні судом на обговорення учасників кримінального провадження поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. В ході обговорення прокурор висловив думку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились. Сторона захисту заперечувала проти продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Перевіривши такі доводи сторін, суд першої інстанції погодився із доводами прокурора та прийшов до висновку про відсутність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який та необхідність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків, які на даний час не допитані судом.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, передбачених ч.1,2 ст.345 КК України.

Питання обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень було предметом перевірки під час досудового розслідування.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом надано належну оцінку питанню існування заявлених стороною обвинувачення ризиків. Зокрема проаналізовано відомості про особу обвинуваченого у сукупності із тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Так, ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України, за більш тяжкий з яких передбачене покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано відомості про особу обвинуваченого, який на час взяття його під варту офіційно працевлаштований не був, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочин проти життя та здоров`я людини, на даний час є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Вказана відомості у сукупністю із тяжкістю кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 вказують на реальне існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Згідно з ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи, характер інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які полягають у погрозі вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків (ч. 1 ст.345 КК України) та умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку із виконанням цим працівником своїх службових обов`язків (ч. 2 ст. 345 КК України), а також з огляду на те, що ОСОБА_7 в іншому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України (хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом), суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду щодо існування ризику незаконного впливу на свідків в кримінальному провадженні.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого та об`єктивного висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином твердження обвинуваченого про те, що судом першої інстанції йому продовжено строк дії запобіжного заходу з суб`єктивних підстав суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Посилання апеляційної скарги обвинуваченого на те, що судом першої інстанції враховано відомості, які не відповідають дійсності, зокрема щодо його негативної характеристики та відсутності місця роботи, суд апеляційної інстанції вважає непереконливими, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд прийшов до висновку, щодо негативної репутації обвинуваченого за результатами аналізу ряду відомостей, що наявні в матеріалах провадження. Що стосується відсутності чи наявності місця роботи, то судом встановлено, що саме на час взяття під варту обвинувачений не був працевлаштований. Також судом обґрунтовано зазначено, що обвинувачений ОСОБА_6 не має судимості, проте суд врахував факт притягнення в минулому до кримінальної відповідальності, як обставину, що характеризує обвинуваченого.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не розглядалося питання застосування до нього альтернативних запобіжних заходів є безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції оцінював можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів. Поруч із цим, за результатами аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого суд не знайшов підстав для їх застосування.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2021 року відносно ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Головуючий:                        (підпис)                 ОСОБА_2

Судді:                                (підпис)                 ОСОБА_3

                                       (підпис)                 ОСОБА_8