УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 р.Справа № 2а-41814/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. по справі № 2а-41814/09/2070
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25.06.09 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні та обмеження терміну перебування громадянина СРВ ОСОБА_1 в Україні; скасувати рішення ГУ МВС України в Харківській області від 29.07.2009 р. про видворення громадянина СРВ ОСОБА_1 з території України в примусовому порядку; зобов’язати УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області поновити позивачу посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. по справі № 2-а-41814/09/2070 позов задоволено у повному обсязі.
Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. по справі № 2-а-41814/09/2070 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не доведеність обставин, які мають значення для справи та які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення з підстав, викладених в скарзі.
Позивач та представники відповідачів в судове засідання, призначене на 03.02.2011р., не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.
Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття позивача та представників відповідачів не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що ОСОБА_1 в 1989 р. прибув в Українську РСР відповідно до Міжурядової Угоди "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.81 р. В подальшому позивач залишився проживати в Україні. ГУМВС України в Харківській області посвідкою на постійне місце проживання в Україні від 11.03.04 р. на підставі п. 4 прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію та видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1
Проте, УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області прийнято рішення від 25.06.09 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання та вилучено посвідку на постійне проживання на території України для анулювання у зв'язку з тим, що посвідка на постійне проживання в Україні оформлена у порушення абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", а саме посвідку ОСОБА_1 видано вперше після закінчення встановленого терміну її оформлення для осіб, які прибули в Україну до 1998 р. за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 від 25.06.09 р., прийнятий з порушенням вимог ст. 2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивач проживає на території України з 1989 р.; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення “Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень”, затвердженого постановою КМУ № 1983 від 26.12.02 р.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, зважаючи на те, що відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 12 Закону України “Про імміграцію”, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при прийнятті висновку від 25.06.2009 р. про скасування посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, як підставу для скасування посвідки на постійне проживання в Україні зазначає абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України “Про імміграцію”, в якому зазначено, що вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06.03.98 р. за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.81 р., залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Проте, зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Колегія суддів зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області керувалося приписами п. 4 Розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про імміграцію”, що має свідчити про те, що відповідач проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, за наслідками якого підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1.
Але з посиланням на цю ж норму Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення –висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 25.06.09 р.
В постанові суду вказано, що в ході розгляду справи не було встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію. Такі дані відповідач не надав і до апеляційної скарги.
Відповідно п.п. 21-24 “Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень”, затвердженого постановою КМУ № 1983 від 26.12.02 р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно ст. 13 Закону України “Про імміграцію”.
Слід відмітити, що відповідно ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог ст. 2 КАС України при прийнятті висновку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 від 25.06.09 р., а доводи апеляційної скарги їх не спростували.
ГУ МВС України в Харківській області 29.07.2009 р. у відношенні ОСОБА_1 прийнято рішення про видворення його з території України та заборону в прийнято рішення про видворення його з території України та заборону в’їзду строком на шість місяців з зобов’язанням покинути територію України до 29.08.2009 р.
ГУ МВС України в Харківській області вказане рішення прийнято на підставі рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 25.06.2009 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, а колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог ст. 2 КАС України при прийнятті висновку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 від 25.06.09 р., то рішення ГУ МВС України в Харківській області від 29.07.2009 р. про видворення ОСОБА_1 з території України та заборону в’їзду також підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. по справі № 2-а-41814/09/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального права та з дотриманням приписів процесуальних норм, а тому підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. по справі № 2а-41814/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддяФілатов Ю.М.
Судді Тацій Л.В.
Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2011 р.