Справа №430/1744/21

Провадження №2/430/82/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката: Шепель Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шепель М.В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулась до Станично-Луганського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог адвокат Шепель М.В. посилалася на те, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.07.1997 року за НОМЕР_2 належить квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки Щастинської міської ВЦА Щастинського району Луганської області від 26.07.2021 року за №193, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак останній фактично не мешкає за вказаною адресою з 2012 року. 26.07.2021 року головним спеціалістом відділу СЗН Щастинської міської ВЦА складено акт про не проживання особи за місцем реєстрації, яким засвідчено, що за адресою, АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останній фактично не мешкає за вказаною адресою з 2012 року, спільне господарство не веде, комунальні послуги не сплачує. Також, представник позивачів зазначає, що перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивачі, ні інші члени сім`ї відповідачу не чинили. Представник позивачів зазначає, що позивачі, як власники житла вимушені звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження майном тому, що позивачі позбавлені права на оформлення субсидій на сплату житлових послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Представник позивачів надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило. Враховуючи, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, відзивів не подавав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 22.07.1997 року за № НОМЕР_1 , виданого колективним сільськогосподарським підприємством ім. «Суворова» та посвідченого головою правління Івановським Н.Г., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 .

Згідно листа начальника КП «Станично-Луганське БТІ» від 25.08.2021 року за №129 - квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

В зазначеному будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою за №193 від 26.07.2021 року, виданою головним спеціалістом відділу СЗН Щастинської міської ВЦА Тріщенко О.П., однак відповідач фактично там не проживає з 2012 року, що підтверджується актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 26.07.2021 року за №192, складеним головним спеціалістом відділу СЗН Щастинської міської ВЦА О. Тріщенко.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачами свого права користування житловим приміщенням.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України: власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, та ст. 150 ЖК Української РСР, в якій йдеться про те що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», коли особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу.

Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає понад рік, квартирою не користуються, житлово-комунальні послуги та витрати на її утримання не сплачує, домовленості з позивачами про збереження користування житлом понад строк укладено не було, а тому правових підстав для подальшої його реєстрації у квартирі позивачів наразі немає, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання відповідача таким, що втратив право користування вищевказаною квартирою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що позивачі, звертаючись до суду з позовом, не заявляли вимог про стягнення з відповідача на їх користь судового збору, а тому вважає судові витрати залишити за рахунок позивачів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача адвоката Шепель Марини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Дьоміна