ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2022 року  м. ОдесаСправа № 923/870/21

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Лінник І.А.,  

за участю представників учасників справи:

від позивача  - не з`явився,

від відповідача  – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Товариства водокористувачів «Топольок»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.10.2021 року (суддя Нікітенко С.В.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу Товариства водокористувачів «Топольок»

до Олешківської міської ради м. Олешки

про визнання дійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

В черні 2021 року Обслуговуючий кооператив Товариства водокористувачів «Топольок» (далі – Кооператив, позивач) звернувся із позовом до Господарського суду Херсонської області до Олешківської міської ради м. Олешки (далі – Міська рада,  відповідач) в якому просило суд, визнати дійсним договір купівлі-продажу  нерухомого майна,  а саме артсвердловини та водонапірної вежі №17-250 від 26.04.2003, який укладено між ВАТ ім. Мічуріна та позивачем.

Позов обґрунтований тим, що 26.04.2003 між ВАТ ім. Мічуріна та позивачем було укладено договір купівлі-продажу арствердловини з водонапірною вежею. Вказаний договір не було посвідчено нотаріального, оскільки  ВАТ ім. Мічуріна ухилявся від нотаріального посвідчення договору. На сьогоднішній день можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу майна втрачено, оскільки  ВАТ ім. Мічуріна припинено 07.10.2005.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.10.2021 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем заявлено вимогу - визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме артсвердловини та водонапорної вежі № 17-250 від 26.04.2003 розташованою за адресою: Херсонська область, Олешківський район, село Козачі Лагері, вул. Шевченко, буд. 96-б. Проте, у Договорі придбане майно знаходилось за адресою - село Козачі Лагері, провулок Червоноармійський, 10.

Матеріали справи не містять доказів щодо зміни адреси місцезнаходження придбаного майна за Договором.

Придбане позивачем 26.04.2003 майно за Договором не має жодного відношення до майна, яке знаходиться за адресою - село Козачі Лагері, вул. Шевченко, буд. 96-б.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що Казачелагерська сільська рада Олешківського району Херсонської області була правонаступником ВАТ ім. Мічуріна. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Олешківська міська рада є неналежним відповідачем в даній справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Кооператив звернувся  до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що придбана артсвердловина та водонапірна вежа №17-250 ніколи не знаходились за адресою пров. Червоноармійський, оскільки  дана адреса на момент укладення договору купівлі-продажу майна була юридичною адресою позивача.

Скаржник також зазначає, що визначаючи у даній справі відповідачем Олешківську міську раду позивач виходив з того, що на момент звернення Кооперативу до суду з відповідним позовом у даній справі ВАТ ім. Мічуріна припинено, дозвіл на продаж артсвердловини з водонапірною вежею №17-250 своїм рішенням надавала Козачелагерська сільська рада, яка на момент подачі позову припинена шляхом приєднання до Олешківської міської ради. Крім цього, майно знаходиться на земельній ділянці Олешківської міської ради.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду не надходив.

Представники сторін в судове засідання 19.01.2022 не з`явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи оскільки, явка представників сторін апеляційним судом не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2002 Казачелагерська сільська Рада народних депутатів Цюрупинського району Херсонської області рішенням № 91 надала дозвіл ВАТ ім. Мічуріна на продаж Товариствам водокористувачів «Струмок» та «Топольок» водонапірних веж та свердловин (а.с. 24).   

На виконання вищевказаного рішення,  26 квітня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством ім. Мічуріна (продавець) і Товариством водокористувачів «Топольок» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого, продавець продає, а покупець купує артсвердловину з водонапорною вежею № 17-250, що знаходиться за адресою: село Козачі Лагері, провул. Червоноармійський, 10. (п. 1.1. Договору).

Сторонами Договору погоджено, що продавець зобов`язаний передати всю технічну документацію, що стосується артсвердловини з водонапорною вежею № 17-250, технічний паспорт та інше, в свою чергу покупець зобов`язаний оплатити вартість артсвердловини з водонапорною вежею № 17-250 у сумі 300,00 грн. (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

Даний договір купівлі-продажу скріплений відбитком печатки ВАТ ім. Мічуріна та підписами повноважних представників сторін. Договір нотаріально не посвідчувався.

На підтвердження факту оплати покупцем придбаного майна матеріали справи містять накладну № 13 від 26.04.2003 на суму 300,00 грн., яка підписана без зауважень та заперечень повноважними представниками сторін та містить відмітку «оплачено» (а.с. 23).

16.05.2003 позивач звернувся із заявою до Голові правління ВАТ ім.Мічуріна Кулік С.П. щодо узгодження між позивачем та ВАТ ім.Мічуріна дати нотаріального посвідчення укладеного 26.04.2003 між ними договору купівлі-продажу артезіанської свердловини з водонапірною вежею з місцезнаходженням в селі Козачі Лагері по провулку Червоноармійський, 10. Дана заява містить відмітку про її отримання 16.05.2003 особою, що зазначена як ОСОБА_1   - Голова правління ВАТ ім. Мічуріна (а.с. 41).

Вказана заява залишена ВАТ ім.Мічуріна без відповіді та задоволення.

07.10.2005 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та   фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення Відкритого акціонерного товариства   ім. Мічуріна, як   юридичної особи, у зв`язку з визнанням даного товариства банкрутом  (а.с. 25-29).

16.06.2021 на замовлення позивача,   виготовлений технічний паспорт артсвердловину з водонапорною вежею № 17-250, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи, що можливість нотаріально посвідчити Договір на сьогоднішній день втрачено, оскільки ВАТ ім. Мічуріна припинено, Кооператив звернувся з відповідним позовом до суду для визнання Договору купівлі-продажу дійсним.  

При цьому, судова колегія враховує, що у відзиві на позов Міська рада не заперечувала проти задоволення позовних вимог (а.с. 55).

Відповідно до положень чинного до 01.01.2004 Цивільного кодексу Української РСР (від 18.07.1963 № 1540-VI):

- в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої   особи   (кредитора) певну дію, а саме, передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії,   а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, й зобов`язання виникають, зокрема, з договору, що є дво- або багатосторонньою угодою (за ч.1 та ч.2 статті 152);

- угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній) (за ч.1 статті 42);

- в письмовій формі повинні укладатися угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком передбачених ст.43 цього ж Кодексу усних угод та окремих видів інших угод, для яких інше передбачене законом (за п.1 ч.1 статті 44);

- нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі, при цьому,  якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною, й в цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (за ч.1 та ч.2 статті 47);

- договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, що укладається між громадянами, повинен бути нотаріально посвідчений, крім випадків, коли продавець передає покупцеві майно разом з документом про його придбання в торговельній чи іншій організації (ст. 227-1).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ч.1     ст.209 ЦК України     правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.     

Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору,   не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо їх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Згідно з п.4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно ж до п.9 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Наявними у справі доказами не спростований факт набуття позивачем майна на підставі договору від 26.04.2003 купівлі-продажу нерухомого майна у відповідності до норм чинного на час укладання цього договору законодавства України.  

Крім цього, матеріалами справи підтверджений факт належного виконання позивачем свого договірного зобов`язання щодо сплати повної вартості нерухомого майна згідно з умовами укладеного між позивачем та ВАТ ім. Мічуріна договору від 26.04.2003 купівлі-продажу.

У зв`язку з чим, судова колегія  на підставі положень ч.1 ст.79 ГПК України приймає доведеними обставини ухилення ВАТ ім. Мічуріна від нотаріального посвідчення договору від 26.04.2003, оскільки будь-які докази на спростування цих обставин у справі відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що  припинення ВАТ ім. Мічуріна як юридичної особи об`єктивно свідчить про втрату позивачем можливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 26.04.2003.

Тобто, при розгляді даної справи позивачем доведений факт безповоротного ухилення ВАТ ім. Мічуріна нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 26.04.2003, що перешкоджає реєстрації права власності позивача на артсвердловину з водонапорною вежею № 17-250.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що придбане позивачем 26.04.2003 майно за Договором, знаходилось за адресою - село Козачі Лагері, провулок Червоноармійський, 10 та не має жодного відношення до майна, яке знаходиться за адресою - село Козачі Лагері, вул. Шевченко, буд. 96-б, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вищевказані адреси, як пров. Червоноармійський, 10 так і вул. Шевченко, буд. 96-б є юридичними адресами позивача, перша адреса була у позивача на момент укладення договору в 2003 році, а друга адреса за якою Кооператив знаходиться наразі.  При розгляді даної справи судова колегія враховує, номер артсвердловини з водонапорною вежею – 17-250 та те, що вона знаходиться в селі Козачі Лагері, Олешківського р-ну, Херсонської області,  а також, те, що відповідач не заперечує, що артсвердловина з водонапорною вежею № 17-250 була як предметом договору купівлі-продажу від 26.04.2003 так і предметом позову у даній справі.

Крім цього, судова колегія не погоджується з висновками господарського суду, що  Олешківська міська рада є неналежним відповідачем в даній справі, адже 07.10.2005 ВАТ   ім. Мічуріна припинено, як   юридичну особу, у зв`язку з визнанням даного товариства банкрутом. Дозвіл на продаж артезіанської свердловини з водонапірною вежею надавала Козачелагерська сільська рада, оскільки нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці останньої, проте на момент подання позову до суду вищевказана сільська рада припинена шляхом приєднання до Олешківської міської ради, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 34-40). Однак приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції не врахував зазначеного та не дослідив належні докази у справі.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи,  при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Товариства водокористувачів «Топольок» - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 13.10.2021 року скасувати, позов Обслуговуючого кооперативу Товариства водокористувачів «Топольок» задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 26.04.2003, який укладений між Відкритим акціонерним товариством імені Мічуріна  та Товариства водокористувачів «Топольк» (Обслуговуючий кооператив Товариства водокористувачів «Топольок») стосовно купівлі-продажу артсвердловини з водонапорною вежею № 17-250.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.01.2022.

Головуючий суддя:                                                            Головей В.М.

Судді:                                                                      Разюк Г.П.

                                                                                          Савицький Я.Ф.