УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06     березня  2007  року  колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді -  Любобратцевої Н.І.

Суддів                       -  Даніла Н.М.

-  Чистякової Т.І.

При секретарі            -  Бахтагареєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду АР Крим від 13.06.2006року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.06.2004року відповідачка взяла у нього в борг суму в розмірі 6624грн., зобов'язавшись повернути борг 04.12. 2004року. Однак у вказаний строк відповідачка борг не повернула, в добровільному порядку борг повернути відмовляється.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що борг повернула. Просила в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 13 червня 2006року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6624грн. боргу, судовий збір 66 грн. 24 коп., а всього 6690 грн. 24 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення боргу, суд виходив із обґрунтованості заявлених вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Відповідно до положень ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Справа №22 -ц- 1452 /2007 р. Головуючий в першій   інстанції, суддя - Гулевич Ю.Г.

Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.

-2-

Відповідно до положень ст. 545 ГК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Із розписки, яку позивач надав суду в обґрунтування позову, вбачається, що 04.06.2004року відповідачка отримала у позивача в борг 6624грн., які зобов'язалася повернути не пізніше 04.12.2004року. Проте прийняті зобов'язання відповідачка не виконала і борг не повернула.

Відповідачка не заперечувала, що дійсно вона позичала таку суму у позивача і розписку, яку представив позивач, вона писала власноручно.

Крім того, відповідачка пояснила, що таку ж саме розписку вона написала і для себе, і в своєму екземплярі розписки вказувала  про розрахунки з позивачем.

Судом правильно не прийнята до уваги розписка, яку надала суду відповідачка, оскільки в цій розписці вказані якісь цифри, відсотки, написи «товар», без вказівки на те, що грошові кошти, відсотки, «товар» були передані позивачу в рахунок повернення боргу по борговій розписці від 04.06.2004року( а.с.ЗО). Наявність вказаної розписки у відповідачки не підтверджує виконання нею свого обов'язку. Навпаки, наявність боргової розписки у позивача свідчить про невиконання боргового зобов'язання відповідачкою.

Згідно з ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачкою не надано суду безспірних доказів того, що   борг нею повернутий Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в

межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуючи   висновки   суду,   апелянт   не   надала   допустимих   доказів,       які

спростовують      висновки суду. Підстави    до скасування рішення суду за доводами

апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного, та керуючись ст..ЗОЗ, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія

суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.                                                

Рішення Центрального районного суду АР Крим від 13.06.2006року-заЗшшити без

змін.

Ухвала може бути  оскаржена в касаційному порядку до  Верховного  Суду

України протягом двох місяців з дня її проголошення.