УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді -  Любобратцевої Н.І.

Суддів                                              -  Даніла Н.М.

-  Чистякової Т:І.

При секретарі -  Бахтагареєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця» про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду М.Сімферополь від 15 листопада 2006року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця» про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала у відповідача на посаді юрисконсульта з 27.08.2002року. 08.07.2005року вона подала заяву з проханням надати їй чергову відпустку з 18.07.2005року з послідуючим звільненням. Однак, звернувшись до каси за отриманням відпускних, їй було відмовлено. Відпустка їй була необхідна в зв'язку з хворобою доньки. Оскільки відповідач не сплатив їй своєчасно відпускні, вона не могла своєчасно реалізувати своє право на відпочинок разом з дитиною, що привело до моральних страждань, які вона оцінила в 35000грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та додатково заявила вимоги про стягнення з відповідача на її користь компенсації за затримку розрахунку в розмірі середньої місячної заробітної плати за кожен місяць прострочення по день фактичного розрахунку, а саме до 23 жовтня 2006року.

Представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь від 15 листопада 2006року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 27.08.2002року до 29.08.2005року ( а.с.8) 08 липня 2005року позивачка подала заяву з проханням надати їй чергову щорічну відпустку починаючи з 18 липня 2005року з послідуючим звільненням (а.с.32) Згідно наказу №28 - ло від 08.07.2005року позивачці була надана відпустка за період 2003-2004роки та 2004-2005роки в кількості 42 календарних дні, починаючи з 18 липня 2005року( а.с.9). Звільнена позивачка на наступний день після закінчення відпустки, тобто з 29.08.2005року.

Справа №22-ц-2246\2007р Головуючий по першій інстанції: суддя - Чумаченко Р.Д.

Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.

-2-

В апеляційній скарзі позивачка вказала, що заробітна плата їй перерахована 23.10.2006року, тобто спір в частині стягнення заробітної плати вирішений сторонами добровільно.

Відповідно до ч.З ст. 115 КЗоТ України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Частиною першою ст. 233 КЗоТ України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вимоги про компенсацію за затримку розрахунку, компенсацію моральної шкоди не є вимогами про стягнення заробітної плати, стягнення якої не обмежено будь - яким строком відповідно до ч.2 ст.233КЗоТ України.

Позивачці про порушення її прав було відомо в липні 2005року, проте з позовом про стягнення моральної шкоди вона звернулась до суду лише в травні 2006року, а з позовом про стягнення компенсації за затримку розрахунку в листопаді 2006року, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до суду. Поважних підстав пропуску вказаного строку позивачка не вказала.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.І ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2006 р. залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.