УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня  2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді  Шестакової Н.В.

Суддів:                         Кателіна В.П.

Філатової Є.В. При секретарі    Бахтагарєєвій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 то ТОВ „Співдружність", третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду АРК від 21 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Білогірського районного суду АРК від 21 листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено стягнути на його користь матеріальний збиток у сумі 1595грн. 09коп., моральну шкоду у сумі 700грн. І судові витрати.

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При цьому вказує, що суд не врахував, що в діях позивача також є вина, оскільки фактично він порушив правила дорожнього руху; судом неправильно застосовано матеріальний закон; також не враховано, що відсутні докази спричинення моральної шкоди.

У письмових запереченнях позивач пояснив, що доводи позову обгрунтовані належними доказами, тому апеляційна скарга надумана.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, сторони, третю особу, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що третя особа була притягнута до адміністративної відповідальності постановою суду, ця постанова залишена без змін; розмір матеріальної шкоди встановлений висновками експерта; у наслідок ДТП позивач переніс моральні страждання і був обмежений у здійснення своїх життєвих потреб через пошкодження своєї автомашини.

Висновки суду відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто за умовою вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Справа № 22-ц-1656\07р.                Головуючий в 1 інстанції  Лущеко Л.Г.

                                                                                         Доповідач   Шестакова Н.В.

2

Як встановлено постановою суду від 20 грудня 2005 року (а.с.11), ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності; зазначена постанова залишена без змін (а.с.40).

Відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тобто ці обставини є преюдиціальними і не потребують доказування. Апелянт, оспорюючи висновки суду першої інстанції у цієї частині, не надав суду ніяких доказів щодо наявності змішаної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, і не просив забезпечити докази відповідно до ст.134 ЦПК України.

Що стосується розміру моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позивач зазнав моральних страждань, приймаючи до уваги його вік, стан здоров'я, наслідки ДТП, зокрема, неможливість користуватися автомашиною. Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням всіх обставин по справі.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вказав на застосування ст.1187 ЦК України, оскільки предметом судового розгляду були вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, що регулюється ст.1188 ЦК України, однак ця помилка не тягне зміни або скасування рішення, приймаючи до уваги те, що по суті мова йде про відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки.

На підставі наведеного доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.

Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АРК від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Справа № 22-ц-1656\07р.                Головуючий в 1 інстанції  Лущеко                                          

Доповідач   Шестакова