УХВАЛА

 Іменем    України

21 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів: КателінаВ.П. Філатової Є. В. при секретарі Галич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 2-ї Сімферопольської державної нотаріальної контори, про визнання заповіту недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 26 жовтня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 26 жовтня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 2-ї Сімферопольської державної нотаріальної контори, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 08 липня 2004 року, яким ОСОБА_3 заповідав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, зазначивши, що судом першої інстанції необгрунтовано постановлена ухвала про призначення судово-психіатричної експертизи; судом не надана оцінка діям позивача щодо надання суду сумнівної історії захворювання ОСОБА_3; правова оцінка судом показань свідків не відповідає фактичним обставинам справи; суд не врахував, що висновки експертизи засновані на вибіркових даних про стан здоров'я ОСОБА_3 і заповіт був оформлений у відповідності до вимог закону.

У письмових запереченнях позивач пояснив, що жоден довід апеляційної скарги не грунтується на доказах, тому апеляційна скарга не може бути підставою для скасування рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, сторони, представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заповідач ОСОБА_3 був особою похилого віку, мав тяжке захворювання, після смерті своєї дружини перебував на лікуванні в інфарктному відділенні 6-ої міської лікарні та у психіатричній лікарні; за своїм станом мав порушення психіки і на день підпису заповіту на користь відповідача не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, що підтверджено висновками судово-психіатричної експертизи, тому зазначений заповіт не відповідає волі спадкодавця; показання нотаріуса оцінені судом критично.

Справа №22-ц-2267/2007р.                                         Головуючий в 1 інстанції   Старова Н.Е.

Доповідач Шестакова Н.В.

2

Колегія суддів погоджується з висновками суду.

Суд першої інстанції встановив, що позивач є рідним племінником ОСОБА_3 і нащадком 5 черги на підставі ст.1265 ЦК України; ОСОБА_3 проживав окремо від позивача, користувався допомогою з боку соціального працівника, оскільки був особою похилого віку, мав тяжке захворювання; 08.07.2004 року ОСОБА_3 підписав заповіт, згідно з яким заповів належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 чоловікові соціального працівника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 Після смерті дружини спадкоємець за показаннями свідків, даними медичної документації і висновку експертів характеризувався неадекватним сприйняттям дійсності, не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, що свідчить проте, що заповітне відображає дійсну волю ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Ці висновки суду зроблені на підставі фактичних обставин, які досліджені у судових засіданнях.

Доводи апелянта по суті зводяться до його особистих стверджень, що ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту був розумною людиною, спілкувався із сусідами, з відповідачем; дії ОСОБА_3 були розумними, і немає підстав вважати, що він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Колегія суддів вважає, що докази, які були надані з боку позивача, безперечно свідчать про те, що волевиявлення спадкоємця у заповіті на користь відповідача не могло співпадати із волею спадкоємця. Цей висновок обгрунтований тим, що особливості психічного стану спадкоємця на момент підпису і посвідчення заповіту були предметом дослідження комісії судово-психіатричних експертів; на підставі багаточисельних показань свідків, у тому числі лікарів, медичної документації стосовно ОСОБА_3 ця комісія експертів зазначила, що спадкодавець на протязі 2003-2004р.р., у тому числі 08.07.2004 року на час підпису заповіту, не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Апелянт, посилаючись на деякі показання свідків, які, на його погляд, були неправильно оцінені судом, а також вважаючи сумнівною історію захворювання ОСОБА_3, не надав суду належних і допустимих доказів, які б могли спростувати висновок експертів. Крім того, апелянт у суді першої інстанції не заявляв клопотання про витребування додаткових медичних документів і призначення додаткової судово-психіатричної експертизи. Показання нотаріуса про те, що на зовнішній погляд при посвідченні заповіту у стані ОСОБА_3 не було виявлено порушень психіки, не спростовують висновку експертів і не доказують іншого, приймаючи до уваги відсутність у нотаріуса спеціальних Познань щодо визначення психічного стану фізичних осіб.

Як встановлено ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального і процесуального права і правових підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає необхідним вточнити резолютивну частину рішення суду посиланням на номер заповіту у Єдиному реєстрі заповітів та спадкових прав, серії. номеру і дати посвідчення.

2

Керуючись   ст.ст.303,307,308   Цивільного   процесуального   кодексу   України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 26 жовтня 2006 року по суті залишити без змін. Вточнити резолютивну частину зазначеного рішення, виклавши її у наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 08 липня 2004 року, номер заповіту в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових прав НОМЕР_1, серія, номер НОМЕР_2, дата посвідчення 08.07.2004 року, - яким ОСОБА_3 заповів квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.