Справа № 2-269

 2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 березня 2007 року, Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Тищук М.Ф.;

при секретарі             -   Матвєєвій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чорнобильсервіс» про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

встановив:

05 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з квітня 1996 року по теперішній час він працює в ДП «Чорнобильсервіс» на посаді старшого майстра і виконує свої трудові обов'язки на території зони відчуження. Згідно ч.З ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він повинен отримувати доплату за роботу на територіях радіоактивного забруднення». Відповідно до Постанови КМУ № 137 від 29.01.2003 вказана доплата повинна була проводитись у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, а згідно з ч.І ст.39 вище згаданого закону, ця доплата складає З мінімальні заробітні плати. Отже, він має право на доплату у розмірі 27 мінімальних заробітних плат. Позивач стверджував у своєму позові, що відповідач сплачував йому доплату меншого розміру, керуючись Постановою КМУ № 836 від 26 липня 1996 року, а саме 178,2 грн. щомісяця. Це підтвердив відповідними довідками, які йому надав відповідач. Вважає, що обмеження в розмірі нарахованих йому доплат є безпідставними та незаконними. Надав суду розрахунок недоотриманих виплат у сумі 332 822,64 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечив, свої заперечення мотивував тим, що адміністрація ДП «Чорнобильсервіс» лише виплачувала позивачу доплату, не маючи повноважень визначати її розмір, зазначив, що згідно ч.З ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спірна доплата призначається за рішення Адміністрації зони відчуження, згідно положення розробленого Кабінетом Міністрів України, розмір доплати відповідає вимогам Постанови КМУ № 836 від 26 липня 1996 року та складає 178,2 грн. на місяць, просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в системі відповідача, де займає посаду старшого майстра, тобто між позивачем та відповідачем встановлено трудові правовідносини, які регулюються законодавством України про працю. Трудові правовідносини між позивачем і Адміністрацією зони відчуження та Кабінетом Міністрів України відсутні.

2

Відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють в зоні

відчуження, а також в зоні безумовного (обов'язкового) від селения після повного відселення жителів встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Цим Законом, крім того, встановлено для нарахування доплат застосування кратності від мінімальної заробітної плати. В той же час, п.2 Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 встановлено конкретну суму доплати для працюючих у зоні обов'язкового відселення в розмірі 13,2 грн. ( за грошовою реформою 1996 року), що фактично суперечить Закону.

Відповідно до Постанови КМУ від 29.01.2003 року № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів», особам, які постійно працюють у зоні відчуження, проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Особам, які постійно працюють у зоні відчуження, премія за результатами господарської діяльності нараховується у розмірі до 50% тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок, передбачених законодавством і підпунктом 1 цього пункту.

Безпідставне посилання відповідача на Постанову КМУ від 26.07.1996 року № 836, яка визначила конкретний розмір доплати за роботу в зоні відчуження, оскільки з прийняттям цієї постанови, позивач не втратив право на доплату та премію за роботу в зоні відчуження в розмірі, який визначила ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанова КМУ від 29.01.2003 №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів», яке гарантовано не тільки зазначеними нормативними актами, але й Конституцією України.

Матеріали справи та наведені відповідачем розрахунки свідчать, що позивачу протягом 2003 - 2005 років нарахування доплати та премії за роботу у зоні відчуження проводились без врахування положень ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ від 29.01.2003 №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів», яка не містить в собі посилань на Постанову КМУ від 26.07.1996 року № 836.

Вирішуючи даний спір по суті, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, так як розмір доплати позивачеві за вказаний період слід розраховувати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законами: з 01.01.2003 - 185 грн.; з 01.12.2003 - 205 грн.; з 01.09.2004 - 237 грн.; з 01.01.2005 - 262 грн.; з 01.04.2005 - 290 грн.; з 01.07.2005 - 310 грн.;з 01.09.2005 - 332 грн., процентного співвідношення фактичної виплати до номінальної доплати за Постановою КМУ №137 та розміру доплати, що належить до виплати, пропорційно відпрацьованому часу. Щомісячна доплата за роботу в зоні відчуження розраховується наступним чином: три мінімальні заробітні плати (розмір доплати за роботу у зоні обов'язкового (безумовного) відселення згідно ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») перемножується на 9 (підпункт 1 пункту 1 Постанови КМУ від 29.01.2003 №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів») плюс 50% премії за основні результати господарської діяльності (підпункт 2 пункту 1 ПКМУ № 137 від 29.01.2003) плюс компенсація (згідно «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат», затвердженого ПКМУ від 21.02.2001 №159). А всього сума недоотриманої доплати за роботу у зоні відчуження згідно розрахунку становить 332 822,64 грн.

3

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А тому

застосування Постанови КМУ від 27.07.1996 року № 836, на яку посилається відповідач в своїх запереченнях, суперечить Конституції, Законам України та порушує права позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного та ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), Постанови КМУ від 29.01.2003 №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів», керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чорнобильсервіс» задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Чорнобильсервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, а саме - доплаті за роботу у зоні відчуження, за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, на суму 332 822 (триста тридцять дві тисячі вісімсот двадцять дві) гривень 64 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Чорнобильсервіс» на користь держави державне мито на суму 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На дане рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.