ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5198/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : Зінченка Д.В.
відповідача : Грушко О.Л., Роздобудька П.В.,Данільцева Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн " Сімекс -Агро"
до: Іллінецької міжрайонної державної податкової внспекції Вінницької області
про: скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс – Агро» з адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06 грудня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 грудня 2010 року Іллінецькою МДПІ Вінницької області на підставі акту № 17/23/32513287 від 24.11.2010 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», код ЄДРПОУ – 32513287 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06 грудня 2011 року, яким позивачу було донараховано податку на прибуток розмірі 3 898 634 грн. 00 коп., у тому числі за основним зобов’язанням – 2 353 420 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями – 1 545 214 грн.. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав зазначених в позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву від 14.01.11 р., вх.№ 895.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, відповідач з 31 серпня 2010 року по 19 листопада 2010 року проводив перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року
Підчас проведення перевірки відповідач виявив допущені позивачем ТОВ «Концерн «Сімекс – Агро» порушення п. п. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4, п. п. 5.2.1., п. 5.2, п. п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.6. п. п. 5.7.1. п. 5.7., п. 5.9. ст.. 5, п. п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п. 8.3. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, які зафіксував актом про результати планової виїзної перевірки № 17/23/32513287 від 24.11.2010 року.
Відповідно до п. 3.1.1. акту перевірки, позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 38 354 990 грн.. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу відповідачем встановлено його завищення в сумі 684 536 грн..
Відповідно до п. 3.1.2. акту перевірки, позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано валові витрати у сумі 35 550 055 грн.. Перевіркою повноти визначення валових витрат відповідачем встановлено їх завищення всього в сумі 10 177 539 грн.. Також позивачем за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задекларовано амортизаційні відрахування в сумі 2 645 857 грн.. Проведеною перевіркою встановлено їх заниження в сумі 79 323 грн..
Як слідує з акту перевірки та заперечень на адміністративний позов, завищення позивачем валових витрат має місце в наслідок того, що відповідач не враховував витрати позивача на вирощування сільськогосподарської продукції та витрати по незавершеному виробництві понесені у податковому періоді 2008 року, оскільки в цей період позивач перебував на фіксованому сільськогосподарському податку.
В результаті перевірки та враховуючи допущені порушення, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 2 353 420 грн..
З викладеними у акті перевірки даними про завищення валових витрат і як наслідок заниження податку на прибуток позивач - ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» не погодився і 29.11.2010 року подав заперечення на акт, які згідно висновку заступника начальника Іллінецької МДПІ Плахотнюка О.Ф. № 1293/10/23-207 від 02.12.2010 року до уваги не прийняті.
06 грудня 2010 року Іллінецькою МДПІ Вінницької області на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 3 898 634 грн. 00 коп., у тому числі за основним зобов’язанням – 2 353 420 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями – 1 545 214 грн. 00 коп..
Суд, дослідивши підстави визначення податкового зобов’язання, дійшов висновку, що вони не відповідає законодавству України з питань оподаткування.
Як судом встановлено, законом не передбачено спеціальних вказівок щодо механізму обліку операцій при переході підприємства з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну систему оподаткування. Однак, механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку визначений Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 року № 320-ХІV.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 року № 320-ХІV, об’єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих у користування. Отже, об’єкт оподаткування для платників ФСП не залежить від фактів відвантаження товарів або надходження оплати за них.
Разом з тим, порядок нарахування та сплати податку на прибуток урегульований Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.
Аналізуючи норми вищезазначеного закону, слід розмежовувати поняття «прибуток» та «валовий дохід» підприємства.
Відповідно до пункту 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, валовий доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами».
Відповідно до підпункту 11.3.1. пункту 11.3. ст. 11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи наведене, при отриманні оплати або відвантаження товарів (виконання робіт, послуг) – колишній платник ФСП повинен відобразити валовий дохід, адже у платника податку на прибуток відбулася одна з подій, передбачених у п. п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.
Як судом встановлено з матеріалів справи, позивачем в повному обсязі відображено валовий дохід, що отриманий ним у податковому періоді 2009 року.
Для визначення прибутку, що є об’єктом оподаткування платник податків відповідно до пункту 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР має зменшити суму валового доходу на суму валових витрат, визначених ст. 5 Закону та суму амортизаційних відрахувань, визначених відповідно до ст. ст. 8 і 9 цього Закону.
Валові витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР).
Відповідно до підпункту 11.2.1. пункту 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як судом встановлено, витрати, понесені позивачем у податкових періодах 2007 та 2008 років на вирощування сільськогосподарської продукції, що була реалізована ним у 2009 році склали 11 304 876 грн. 49 коп., що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
За таких обставин, коли витрати позивача на вирощування сільськогосподарської продукції у 2007 та 2008 роках, яка була реалізована ним у 2009 році підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, відповідач зобов’язаний був врахувати ці витрати при визначенні чистого прибутку, який є об’єктом оподаткування саме в 2009 році, оскільки саме в цей податковий період у позивача відбулись події, передбачені підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. ст. 11 Закону. Однак в даному випадку відповідач цих витрат не врахував і обклав податком валові доходи позивача, а не прибуток, як того вимагає п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.
Відповідачем також не врахуванні положення п. 8 та п. 20 розділу ІІ (ОБ'ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ І ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ОПОДАТКОВУВАНОГО ПРИБУТКУ) «Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України № 247/95-ВР від 27 червня 1995 року, якими передбачено, що об’єктом оподаткування є балансовий прибуток підприємства, що являє собою загальну суму прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період. Цими ж Правилами… передбачено, що прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — це сума виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Пунктом 20 Правил… передбачено, що при визначенні прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) виручка зменшується на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). До витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) належать матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування та інші витрати, склад яких визначено пунктами 21-25 цих Правил.
Згідно з роз’ясненнями викладеними в листі Державної податкової адміністрації України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності» № 7646/6/15-1316 від 29.11.2001, оскільки у відповідності з п. 3.1. ст. 3 Закону, об’єктом оподаткування є прибуток, то витрати, понесені платником податку в зв’язку з виготовленням (придбанням) товарів (робіт, послуг), при умові їх документального підтвердження повинні бути включені в склад його валових витрат в тому податковому періоді, на який припадає надходження грошових коштів від покупця (замовника) в рахунок оплати товарів (робіт, послуг). Тобто при переході на загальну систему оподаткування для оподаткування прибутку товариство повинно врахувати в валовому доході отриману суму грошових коштів від покупця (замовника) в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), а в валові витрати включити затрати, безпосередньо пов’язані з отриманням такого прибутку».
Аналогічна позиція ДПА України висловлена й у листі № 7075/7/15-1117 від 24.05.2000 року та на сайті ДПА України в уніфікованих відповідях Інформаційно-довідкового департаменту податкової служби з Єдиної бази податкових знань в питаннях категорії № 11, підкатегорії – 11.06.06.
Проаналізувавши положення ст. ст. 3, 4, 5, 8, 9, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, положення п. 8 та 20 розділу ІІ «Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України № 247/95-ВР від 27 червня 1995 року, а також роз’яснення ДПА України надані у листах № 7075/7/15-1117 від 24.05.2000 року та № 7646/6/15-1316 від 29.11.2001, суд дійшов висновку, що відповідач не мав передбачених законом підстав при визначенні об’єкта оподаткування не включати до складу валових витрат, витрати позивача, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами і безпосередньо пов’язані з одержанням доходу.
Доводи представників відповідача не спростовують мотиви адміністративного позову, оскільки відповідач необґрунтовано зазначає, що витрати на придбання товарів, робіт і послуг понесені платником податку у 2007 та 2008 роках, тобто в період перебуванні на ФСП не можуть бути враховані перевіркою і включені до складу валових витрат 2009 року відповідно до податкових роз’яснень наданих у листах ДПА України № 2169/7/15-0217 від 06.07.2007 року та № 3046/6/15-0316 від 29.03.2007 року.
В зазначених листах йде мова лише проте, що в перерахунку приросту (убутку) запасів за пунктом 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення яких включались до складу валових витрат. Сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податку або валових доходів у рядку 01.2. декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів, або валових витрат у рядку 04.2. декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів.
За змістом цих листів, в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування з ФСП, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати ФСП (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст. 5 Закону.
Однак, роз’яснення ДПА України, надані у вищезгаданих листах (№ 2169/7/15-0217 від 06.07.2007 року та № 3046/6/15-0316 від 29.03.2007 року) вказують лише на те, що вартість запасів за наведених вище обставин не підлягає відображенню в додатку 1 таблиці К1/1 декларації та не враховується при подальшому перерахунку по пункту 5.9 ст. 5 Закону і не відображається в рядку 04.2 «убуток балансової вартості» декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів, та це не означає, що платник податків не вправі відносити вартість таких запасів на валові витрати у рядку 04.1 декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», оскільки витрати на придбання запасів та інші витрати в період перебування підприємства на ФСП, які включаються до собівартості готової продукції, відносяться на валові витрати у періоді, у якому здійснюється продаж такої продукції.
Крім того, в даній справі вбачається конфлікт інтересів, що підчас судового засідання відповідачами не заперечувалось. Зокрема судом встановлено, що ДПА у Вінницькій області в своєму листі № 25400/10/15-120 від 10.11.2010 року виклало висновок про те, що за законом не включаються до складу валових витрат втрати, понесені платником податку на вирощування продукції в період перебування підприємства на ФСП у наступних податкових періодах, коли підприємство є платником податку на прибуток і реалізовує продукцію вирощену в період перебування на ФСП. Проте з листа ДПА у Херсонській області № 7017/7/31-008 від 08.09.2008 року вбачається, що такі витрати повинні враховуватися платником податку і включатися до складу валових витрат, а відтак суд вбачає, що органи ДПС припускають неоднозначне трактування ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР. За вказаних обставин відповідач зобов’язаний був застосувати підпункт 4.4.1 пункт. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до змісту якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
В порушення зазначеної норми закону відповідач прийняв рішення не на користь платника податків, чим порушив законні права та інтереси позивача.
В силу ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» із змінами і доповненнями, Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підчас проведення планової податкової виїзної перевірки ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», код ЄДРПОУ – 32513287 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року податковою інспекцією не дотримано вимог ст. ст. 8, 19 Конституції України, відповідних положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та інших положень Законів України і нормативно правових актів з питань оподаткування, внаслідок чого протиправно нараховане податкове зобов’язання.
Виходячи з положення ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності свого рішення відповідач суду не надав.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовільнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (Липовецьке відділення) № 0000272301/0 від 06 грудня 2010 року на суму податкового зобов’язання в розмірі 3 898 634 грн. 00 коп.
Відшкодувати з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс – Агро
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: