Справа № 22а-409-11р.                                                                 Головуючий в 1інстанції:

                                                                                                           Олійник С.В.

                                                                                                            Доповідач: Іванова І.П.                                                                                                                                                                                            

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   7  лютого 2011 року  колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду  Луганської області в складі:

                                                                                                    Головуючого: Іванової І.П.

                                                                                       Суддів:  Украінцевої Л.Д.,Фарятьєва С.О.

                  розглянувши в письмлвому провадженні в м. Луганську згідно  з Законом України  №2748 від 2 грудня 2010р. “Про  внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»,    апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області  від 13 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в  Старобільському районі Луганської області  про визнання бездіяльності незаконною та стягнення   недоплаченої щомісячної соціальної  допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

        Постановою Старобільського  районного  суду Луганської області    від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав відмову Управління пенсійного фонду України в Старобільському  районі Луганської області  щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії  як дитині війни з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року неправомірною. Суд зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2009 року 31.12.2009 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням виплачених сум за цей період.

        В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

        Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів дійшла такого висновку.

            Згідно Закону України  №2748 від 2 грудня 2010р. “Про  внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року,  було передбачено, що після закриття провадження по справі в порядку цивільного судочинства по даній категорії справ, апеляційний суд самостійно вирішує питання про відкриття провадження по справі у порядку адміністративного судочинства.

             Згідно ст.195 КАС України  суд  апеляційної  інстанції переглядає судові  рішення суду першої  інстанції в межах апеляційної  скарги. Суд  апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної  скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом  першої  інстанції, які  призвели до неправильного вирішення  справи.

       Задовольняючи позов,  суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області   щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період  з 01 01.2009 року по 31.12.2009 року була незаконною.

        З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду Луганської області з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

           Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

            Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус „дитина війни”.Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

           Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  положення пункту 28 розділу11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін  до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року  щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не  відповідають Конституції України.

Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  Колегія суддів судової палати погоджується з висновком суду першої інстанції, що названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про  соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

           З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами  колегія суддів вважає, що відповідач  протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату  щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції  України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

       З огляду на наведене,  доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.                                                                                          

На підставі викладеного, керуючись Законом України  №2748 від 2 грудня 2010р. “Про  внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», ст. 195,ст.197,  п.1ч.1ст.198,ст.200КАС України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області відхилити.

 Постанову Старобільського районного суду Луганської області  від 13 квітня 2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили негайно  після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів.

 Головуючий:

Судді: