Справа № 2-132/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді                        Гандзій Д.М.

при секретарі              Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

           У вересні 2010 року, ВАТ КБ «Надра»звернулися до суду з позовом в якому зазначили, що відповідно до умов кредитного договору № ОД13/10/2007/840-К/153 від 17.10.2007 р., банк надав відповідачці ОСОБА_1, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири від 17.10.2007 р.) кредит в сумі 115170,12 доларів США, з процентною ставкою 12,39 % річних, строком до –15.10.2032 р., що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-2 від 17.10.2007 р.

           В свою чергу, відповідно до п. 3.3.3 вказаного договору, позичальниця ОСОБА_1, зобов’язана була повертати кредит та сплачувати передбачені договором платежі, шляхом перерахування мінімально необхідного платежу, що складає 1270 доларів США –щомісячно (п. 3.3.1 кредитного договору), до 10-го числа поточного місяця.

           Крім того, в якості забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх кредитних зобов’язань, щодо погашення кредиту, сплати процентів та інших, передбачених договором платежів, штрафних санкцій перед банком, сторони уклали іпотечний договір серії ВКА № 871269 від 18.10.2007 р., за умовами якого, позичальниця передала в іпотеку нерухоме майно –квартиру, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

           Згідно із п. 2.4 кредитного договору, в якості забезпечення позичальницею договірних зобов’язань за кредитним договором (погашення кредиту, сплаті відсотків, інших передбачених договором платежів, а також штрафних санкцій), 17.10.2007 р., між банком та відповідачем ОСОБА_2, був укладений договір поруки № ОД13/10/2007/840-К/153, згідно умов якого, останній поручився за виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі та зобов’язався солідарно з позичальницею відповідати перед банком за виконання останньою своїх кредитних зобов’язань, в тому числі по поверненню суми кредиту, нарахованих відсотків, комісій та неустойки (штрафу, пені).

          Внаслідок неналежного виконання, взятих на себе кредитних зобов’язань, станом на 20.04.2010 р., у відповідачів перед банком, виникла прострочена заборгованість у розмірі 1278359,62 грн., та складається з основного боргу за кредитом –114505,44 доларів США, що складає 907558,67 грн., заборгованість по відсоткам –35266,45 доларів США, що складає 279518,28 грн., сума штрафу –11517,01 доларів США, що складає 91282,67 грн., які на дату винесення рішення, відповідачами - банку не сплачені та які представниця позивача просила суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів, судові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу в сумі 1820 грн., а також судові витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у розмірі 1440 грн., надавши при цьому оригінали платіжних доручень на зазначену суму.

           В судовому засіданні представниця позивача підтримала свій позов.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, через оголошення у пресі, у зв’язку з не проживанням останніх за місцем їхньої реєстрації, та їх місцезнаходження невідоме позивачеві, враховуючи підтверджену інформацію адресно-довідкового бюро ДУ УМВС України в Одеській області, причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали (а.с. 31-34,38,42-45,48-51,59-63).   

           Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.     

Заслухав доводи та пояснення представниці позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов’язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.  1048 ЦК України.

             Відповідно до статті 629 ЦК України –договір є обов’язковим для виконання сторонами.

             Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

             Статтею 509 ЦК України передбачено –зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

             Статтями 546,547 ЦК України передбачено –виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

             Також, статтею 617 ЦК України передбачено –особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

             Стаття 610 ЦК України зазначає –порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання,  відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочення виконання.

          За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

             Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (частина 1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

             Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

             Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.      

             Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

             Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

             Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд встановив, що відповідно до умов кредитного договору № ОД13/10/2007/840-К/153 від 17.10.2007 р., банк надав відповідачці ОСОБА_1, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири від 17.10.2007 р.) кредит в сумі 115170,12 доларів США, з процентною ставкою 12,39 % річних, строком до –15.10.2032 р., що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-2 від 17.10.2007 р. та кредитним рішенням банку № 192778 від 16.10.2007 р., прийнятого на підставі вивчення фінансового стану відповідачки ОСОБА_1 про надання її вказаного кредиту (а.с. 5-9,18,19).

Відповідно до п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.4 кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1270 доларів США. Позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1 цього договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок тарифного пакету у порядку, передбаченому п. 3.3.3, шляхом сплати мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.п. 3.3.1 цього договору, що місячно до 10-го числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12-го числа поточного місяця. Якщо на протязі дії цього договору, позичальник несвоєчасно чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж чи інші платежі, передбачені цим договором, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов’язань по цьому договору в наступному порядку : прострочені відсотки за користування кредитом, відсотки, пені та штрафи, прострочена сума кредиту та сама сума кредиту.

Крім цього, відповідно до п. 4.2.3 вказаного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом 14-ти днів від дати отримання вимоги банку про надання додаткового забезпечення виконання зобов’язання, згідно п. 4.2.2 цього договору, його не надасть або запропоноване забезпечення не влаштує банк. Також, згідно із п. 4.2.4 договору, банк має право –вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку невиконання умов, передбачених п. 4.3.6 договору.

Обов`язок позичальниці ОСОБА_1, закріплений умовами кредитного договору передбачає у відповідності з розділом 4.3 договору, а саме –суворо дотримуватись положень цього договору, а також договору іпотеки. Сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у                                   п.п. 3.3.1,3.3.2,3.3.3 цього договору. У випадку порушення виконання зобов’язань, передбачених цим договором, сплатити банку штрафні санкції, визначені п.п. 5.1-5.3 цього договору.

Також, відповідальність позичальниці ОСОБА_1 щодо порушення умов договору, цільового використання кредиту, прострочення зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, штрафних санкцій, оговорена розділом 5 договору кредиту.     

Згідно із п. 2.1 вказаного кредитного договору, в якості забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх кредитних зобов’язань, щодо погашення кредиту, сплати процентів та інших, передбачених договором платежів, штрафних санкцій перед банком, сторони уклали іпотечний договір серії ВКА № 871269 від 18.10.2007 р., за умовами якого, позичальниця передала в іпотеку нерухоме майно –квартиру, загальною площею 65,1 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Згідно із п. 2.4 кредитного договору, в якості забезпечення позичальницею договірних зобов’язань за кредитним договором (погашення кредиту, сплаті відсотків, інших передбачених договором платежів, а також штрафних санкцій), 17.10.2007 р., між банком та відповідачем ОСОБА_2, був укладений договір поруки № ОД13/10/2007/840-К/153, згідно умов якого, останній поручився за виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі та зобов’язався солідарно з позичальницею відповідати перед банком за виконання останньою своїх кредитних зобов’язань, в тому числі по поверненню суми кредиту, нарахованих відсотків, комісій та неустойки (штрафу, пені). Поручитель повинен виконати зобов’язання в тому ж порядку, який встановлений для позичальника кредитним договором. Поручитель –відповідає перед кредитором у повному обсязі (а.с. 10-11).

Крім цього, п.п. 1.2,1.3,1.4,1.5 договорів поруки передбачено – позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.1. цього договору повністю як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.  Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов’язань, так і при невиконанні позичальником зобов’язань в цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (а.с. 10,12).      

Пункт 1.5 договорів поруки, зазначає –поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 договорів поруки, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані. Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору, виплачує кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника по кредитному договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення зобов’язання поручителя погасити заборгованість позичальника.

Крім іншого, згідно розділу 5 договорів поруки, сторони визначають, що цей договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов’язань. Дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов’язань, згідно з умовами цього договору.  

Як встановив суд, в порушення взятих на себе договірних кредитних зобов’язань, відповідачка                      ОСОБА_1, належним чином свої кредитні зобов’язання не виконувала, внаслідок чого, станом на 20.04.2010 р., прострочена заборгованість за кредитом, становить : 1278359,62 грн., та складається з основного боргу за кредитом –114505,44 доларів США, що складає 907558,67 грн., заборгованість по відсоткам – 35266,45 доларів США, що складає 279518,28 грн., сума штрафу – 11517,01 доларів США, що складає 91282,67 грн., які на дату винесення рішення, відповідачами - банку не сплачені, та які позивач виклав у розрахунку, доданого до позову, зробленого у відповідності з діючим законодавством та перевіреного судом (а.с. 20-21).

             Як з`ясував суд, ані вказаний вище кредитний договір, ані договір поруки, зазначені вище - не були визнані судом незаконними чи такими, що порушують будь-чиї інтереси та є дійними на сьогодні і ніким не були оскаржені.

             У зв’язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ КБ «Надра»є обґрунтованими, доведеними документально належними та допустимими доказами у відповідності до норм ст.ст. 57-60 ЦПК України,  які найшли своє підтвердження в судовому засіданні та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідачів солідарно на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн., а також витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у розмірі 1440 грн., які також підтверджені документально, а саме відповідними платіжними дорученнями (а.с. 25,26,53,54,63,64).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533, 549,550,553,554,626,612,617,625,629,1048,1050,1054,1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити ;

              2.  Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) за кредитним договором № ОД13/10/2007/840-К/153 від 17.10.2007 р. - солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» : заборгованість у розмірі 1278359 грн. 62 коп., судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн., та витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у розмірі 1440 грн., а разом –1281619 грн. 62 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10  денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                                                    Суддя                                                     Д.М. Гандзій