УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-20347/11 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (1) інстанції – Свистунова О.В.
Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Герасимчук Г.І.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 173 000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із нещасним випадком, який стався із ним під час виконання трудових обов’язків.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 20 000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача та не врахував, що на теперішній час законодавством не передбачена відповідальність Відділення Фонду за моральну шкоду, і цей обов’язок покладено на роботодавця. Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також, стягуючи на користь позивача моральну шкоду, суд не застосував тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним і обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 17.07.1976 року працював в залізничному цеху Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ВАТ ПівнГЗК») помічником машиніста, черговим слюсарем з ремонту устаткування. 02 серпня 2005 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, про що складено акт за формою Н-1 № 8/VIII від 08 серпня 2005 року. Внаслідок нещасного випадку позивач отримав травму: синдром роздавлення правої кінцівки. Відкритий оскольчатий перелом основи основних фаланг ІІІ-ІV-V пп середньої і нігтьової фаланги ІІп. Травматичний шок І ст.
Висновком МСЕК від 30 листопада 2005 року позивачеві встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. При наступних переоглядах переогляді 06.12.2006 року, 20.03.2007 року, 22.12.209 року позивачеві підтверджено 30 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Наступний переогляд 01.12.2010 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв’язку з нещасним випадком під час виконання трудових обов’язків встановлений в судовому засіданні та підтверджується самим фактом трудового каліцтва. У зв’язку з цим доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спричинення позивачу моральної шкоди також є безпідставними.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р., згідно якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди є безпідставними.
Доводи відповідача про те, що на підставі Закону України № 717-V внесено зміни до закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачалася виплата моральної шкоди виключено є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності встановлена вперше висновком МСЕК у 2005 році, тобто право на відшкодування моральної шкоди виникло у останнього до набрання чинності вищезазначеного Закону.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева