УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-24472/10
Справа № 22ц-20114/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 26(4) інстанції – Водоп’янов С.М.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Герасимчук Г.І.,
за участю – позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2003 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву і реконструкції шахт і кар’єрів «Кривбасшахтопроходка» (далі – ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи у відповідача ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» в шкідливих умовах праці він отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 27 березня 1995 року йому встановлено 20 % втрати професійної працездатності. Наказом від 03 квітня 1995 року йому було призначено одноразову допомогу і щомісячні суми відшкодування шкоди. Звернувся він із зазначеним позовом, оскільки дізнався, що підприємство з 01 листопада 1996 року неправильно проводило йому призначені виплати, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 2202 грн. 12 коп. Після передачі його особової справи до Відділення Фонду, останнє продовжило виплати у невірному розмірі, тому уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь; з ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01 листопада 1996 року по 01 квітня 2001 року в сумі 2202 грн. 12 коп., а також 966 грн. 46 коп. компенсації за несвоєчасну виплату страхових сум; з Відділення Фонду недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01 квітня 2001 року по 01 вересня 2004 року в сумі 3214 грн. 17 коп. та щомісячно, починаючи з 01 вересня 2004 року, по 179 грн. 99 коп.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2010 року позовні вимоги в частині стягнення виплат з ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» в сумі 3198,58 грн. та стягнення з Відділення Фонду недоплати в сумі 3214 грн. 17 коп. за заявою ОСОБА_2 залишені без розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, стягнуто з Відділення Фонду на його користь страхові виплати в сумі 179 грн. 99 коп. щомісяця, починаючи з 01 вересня 2004 року до зміни обставин, що є підставою для перерахунку або припинення виплат.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності; не витребував довідку про середній заробіток по професії позивача; необґрунтовано стягнув страхові виплати за період, що перевищує трирічний термін та не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству за оспорюваний період, а також не врахував положення п. 3.7.2 Порядку № 83, згідно якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» з 24.02.1972 року по 01.04.1989 року підземним кріпильником 4-го розряду.
Згідно висновку МСЕК від 27.03.1995 року позивачу первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково з 20.03.1995 року.
Наказом № 143 від 03.04.1995 року позивачу ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» були призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1433000 крб., виходячи із заробітку кріпильника 4-го розряду за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок на підприємстві на 01.02.1995 року – 7164048 крб., а також призначена одноразова допомога в розмірі 143281000 крб.
Згідно позовної заяви до листопада 1996 року трест «Кривбасшахтопроходка» правильно проводив позивачу щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку.
Задовольняючи змінені позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставного незастосування трестом «Кривбасшахтопроходка» коефіцієнта – 1,4 при перерахунку сум відшкодування шкоди позивачу з 01.11.1996 року і невірного застосування коефіцієнта 1,045 замість 1,36 з 01.04.1997 року, внаслідок чого розрахунок сум страхових виплат позивачу проводився трестом невірно, тому згідно наданого позивачем розрахунку за період з 01.04.1997 року по 01.01.1999 року йому було недоплачено 742,95 грн., з 01.01.1999 року по 01.12.1999 року – 388,19 грн. з 01.12.1999 року по 01.04.2001 року – 989,28 грн.
Після отримання 14.05.2002 року Відділенням Фонду облікової справи ОСОБА_2, останнім було продовжено виплату щомісячних страхових платежів у розмірі 48,97 грн., в той час як цей розмір повинен складати110,80 грн., внаслідок чого недоплата за період з 01.04.2001 року по 01.03.2004 року становила 3214,17 грн.
У зв’язку з тим, що згідно заяви позивача ухвалою суду від 15.09.2010 року, позовні вимоги у частині стягнення усіх виплат з ДСБМТ «Кривбасшахтопроходка» та відносно стягнення з Відділення Фонду заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01.04.2001 року по 01.09.2004 року в сумі 3214,17 грн. залишено без розгляду, суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення з Відділення Фонду на користь ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат у розмірі 179,99 грн., починаючи з 01.09.2004 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат.
Однак погодитися з такими висновками не можна, враховуючи наступне.
Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено перелік підстав для перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу), до яких віднесено, зокрема підвищення тарифних ставок (окладів) працівників
госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Згідно з роз’ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 і доповнень до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18.11.1997 року в тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов’язків, пов’язаному з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі, організації перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць, або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.
Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100% втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.
Дійшовши висновку про неправомірне незастосування коефіцієнту 1,4 та невірне застосування коефіцієнту 1,045 замість 1,36 у період з 1996 року до 2001 року при перерахуванні розміру щомісячного страхового відшкодування, що призвело до неправильного визначення розміру щомісячних платежів і виплати їх після передачі особової справи позивача до Відділення Фонду, суд першої інстанції не врахував положення ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди, галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об’єднаннями і ЦК України профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України», які є нормами прямої дії. Згідно Указу Президента України від 09.01.1996 року № 41/96 «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості та наказу Міністра вугільної промисловості України від 04.03.1996 року № 72, при зростанні тарифних ставок і посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати) без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено.
Крім того, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо надання позивачем письмових доказів на підтвердження невірного застосування трестом «Кривбасшахтопроходка» коефіцієнтів 1,4 з 01.11.1996 року та 1,045 замість 1,36 з 01.04.1997 року, не навівши при цьому в мотивувальній частині рішення будь-яких доказів.
Відповідно до наказу адміністрації тресту № 440 від 25.11.196 року на виконання п. 22 Галузевої угоди між Міністерством промисловості та Центральним Комітетом профспілок робітників металургійної і гірничовидобувної промисловості України на 1996 рік з метою поліпшення структури заробітної плати з 01.11.1996 року було збільшено тарифні ставки і посадові оклади працівників тресту в 1,4 рази.
Однак, як убачається із спільної постанови адміністрації і профкому треста № 435/35 від 14.11.1996 року у зв’язку з тим, що збільшення тарифних ставок і посадових окладів проведено без збільшення заробітної плати відповідно до п. 5.23 Галузевої угоди на 1996 рік, постановлено перерахунок відшкодування шкоди з 01.11.1996 року не проводити (а.с. 32).
Згідно довідки середня заробітна плата працівника треста за жовтень 1996 року становила 237 грн., за листопад 1996 року – 235 грн. (а.с. 59), що свідчить про те, що підвищення заробітної плати на підприємстві фактично не відбулося. Крім того, наявні документи свідчать про те, що і реальне підвищення тарифних ставок (окладів) з 01.11.1996 року на підприємстві не відбулося.
Згідно наказу № 81 від 17.03.1997 року на виконання постанови Верховної Ради України від 06.02.1997 року № 50/97-ВР було збільшено тарифні ставки (оклади) з 01.04.1997 року в 1,36 рази. Однак, у зв’язку з тим, що збільшення було зроблено без збільшення затверджених нормативів утворення ФОП, наказом № 144 від 26.05.1997 року перерахунок розміру відшкодування шкоди з квітня 1997 року було збільшено на коефіцієнт підвищення заробітної плати працівника в квітні у порівнянні з березнем 1997 року в 1,045 рази. Коефіцієнт підвищення заробітної плати на 1,045 підтверджено довідкою (а.с. 58).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо необґрунтованого не застосування трестом коефіцієнту 1,4 з 01.11.1996 року та невірного застосування з 01.04.1997 року коефіцієнту 1,045 замість 1,36 при перерахунку сум відшкодування шкоди безпідставні.
Відповідно до акту прийому-передачі № 1370 від 14.05.2002 року облікової справи ОСОБА_2 Відділення Фонду продовжило виплату страхових платежів у розмірі 48,97 грн.
Суд першої інстанції стягнувши з Відділення Фонду щомісячні страхові виплати на користь позивача з 01.09.2004 року в сумі 179,99 грн. не врахував п.п. 1,4,5,6,12.1,16 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року № 137, згідно яких визнання іншого розміру відшкодування шкоди являє собою виявлення в теперішньому (звітному) періоді помилок минулих періодів, які спричинили викривлення даних фінансового обліку, виправлення яких здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду. Однак підприємству заборонено суми виправлення відносити на валові витрати, що призведе до викривлення бази оподаткування.
Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» набрав чинності 01 квітня 2001 року, отже до цієї дати Відділення не несе відповідальності за порушення законодавства.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Згідно положень цього закону та Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Правління ФССНВ України № 83 зі змінами та доповненнями , просте арифметичне множення страхової виплати на коефіцієнт не передбачено.
Пунктом 3.7.2 Порядку № 83 передбачено, що перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, а відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду на дату проведення перерахунку.
Суми граничної заробітної плати з яких справляються страхові внески складають з 01.03.2002 року – 1600,00 грн.; з 01.03.2003 року – 2200,00 грн.; з 01.03.2004 року – 2660,00 грн.
Враховуючи, що судом першої інстанції не були враховані перелічені положення, а позивачем всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права, тому рішення суду не відповідає вимогам ст.. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням в порядку п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок сум в рахунок відшкодування шкоди відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева