УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-20314/11 Головуючий в 1 інстанції – Кваша А.В.
Категорія 46 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«26» січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1
відповідача – ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 16.06.1984р. з відповідачко був укладений шлюб. Під час шлюбу відповідачкою у 1996 році була придбана АДРЕСА_1 і право власності на зазначену квартиру зареєструвала на своє ім’я.
25.10.1999р. шлюб між ним і ОСОБА_2 було розірвано.
Оскільки зазначена квартира була придбана за час шлюбу і за кошти сімейного бюджету, про купівлі квартири йому не було відомо, тому посилаючись на ці обставини, просив суд поділити спільне майно – АДРЕСА_1 в натурі між ним і ОСОБА_2, визнавши за ним право власності на Ѕ її частину і стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою в якій зазначила, що з 16.06.1984р. перебувала з позивачем у шлюбі. Фактично шлюб був припинений у жовтні 1995 року. Після припинення шлюбних відносин 13.09.1996р. вона придбала АДРЕСА_1 за 1650 доларів США, з яких 1000 доларів для придбання житла їй надала її матір – ОСОБА_4, а 650 доларів були її заощадженнями. Шлюб між нею і позивачем був розірваний 25.10.1999р.
Вважає, що ОСОБА_1 не має відношення до спірної квартири, оскільки вона була придбана за її кошти і в той час, коли шлюбні відносини між ними були припинені.
Посилаючись на ці обставини просила суд визнати за нею право особистої власності на АДРЕСА_1.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2010 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог – відмовлено; зустрічна позовна заява ОСОБА_2 – задоволено, визнано АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8,50грн. і витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 37грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог і відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог з тих підстав, що рішення є незаконним і необґрунтованим. Зокрема, суд не врахував, що спірна квартира була придбана у період шлюбу, а після розірвання шлюбу вони продовжували мешкати разом не припиняючи шлюбних стосунків, вели спільне господарство і мали спільний бюджет; суд взяв до уваги показання свідків, які є родичами відповідачки.
Крім того, відповідачем не надано доказів передачі грошей батьками ОСОБА_5 їй особисто для купівлі квартири.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони з 16.06.1984р. перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу у 1999 році (а.с. 4, 14). 13 вересня 1996 року відповідачем ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу була придбана АДРЕСА_1, яка зареєстрована на її ім’я. Договір посвідчено державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, продаж вчинено за 700грн. (а.с. 15).
Судом першої інстанції правильно застосовано норми Кодексу про шлюб та сім,ю, а саме ст. ст. 22, 29 КпШС, враховуючи те, що спірна квартира придбана у 1996 році, а шлюб розірвано у 1999 році, тобто до часу набрання Сімейним кодексом України (в ред.. 2003 року).
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спірної квартири та визнання за ним права власності на Ѕ частини цієї квартири, як вважає колегія, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про придбання ОСОБА_2 АДРЕСА_1 під час окремого проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу і обґрунтовано послався на ч.3 ст. 61 ЦПК України та зазначив, що з дослідженої судом копії рішення суду від 06 жовтня 1999 року про розірвання шлюбу між сторонами, яке набрало законної сили, вбачається, що сторони по справі дали аналогічні пояснення щодо часу припинення між ними фактичних шлюбних відносин, а саме з жовтня 1995 року у зв’язку із чим судом було встановлено, що сторони не підтримують шлюбні стосунки з жовтня 1995 року і це спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що спірна квартира, яка була придбана 13.09.1996р. є спільним майном подружжя.
Колегія вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що справа розглядалась в односторонньому порядку і рішення постановлено лише на поясненнях ОСОБА_2 тому, що суд першої інстанції достатньо повно дослідив надані сторонами докази і відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дав їм належну оцінку, як і поясненням всіх свідків і обґрунтовано не взяв до уваги показання свідків, стосовно того, що сторони проживали разом до 1999 року однією родиною, оскільки жоден із допитаних судом свідків не зміг назвати джерело своєї обізнаності щодо цієї обставини, так і стосовно того, за які кошти була придбана спірна квартира.
Інші доводи позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду про відмову ОСОБА_1 в позові.
Але колегія вважає, що в частині задоволення зустрічного позову щодо визнання спірної квартири особистою приватною власністю ОСОБА_2 рішення суду підлягає скасуванню у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи враховуючи те, що згідно договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 вже належить та зареєстрована за ОСОБА_2, тобто є її особистою приватною власністю, що є підставою для відмови в позові ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 листопада 2010 року в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на квартиру скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення: в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 – відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: