Справа № 2а-92/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Ковель 04 січня 2011 року
Ковельський міськрайонний суд під головуванням
судді Бойчука П.Ю.
розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Ковелі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач зазначив, що він є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має отримувати державну пенсію по інвалідності та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.ст. 50 ,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просить визнати дії відповідача протиправними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, а саме, починаючи з 25 жовтня 2010 року, нараховувати та виплачувати основну та додаткову пенсії відповідно до вказаних статей, з урахуванням виплачених сум.
Відповідач позов не визнав повністю і заперечив його тим, що доводи позивача необґрунтовані і підстав для перерахунку та виплати йому згаданих пенсій в інших розмірах немає.
Вимоги позивача слід задовольнити повністю.
Позивач належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом третьої групи та з 25.10.2010 року отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, яка діяла у період з 14 жовтня 2010 року і діє зараз, особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам третьої групи, призначається державна пенсія по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач у періоді з 25 жовтня 2010 року і зараз має право на виплату йому згаданих пенсій у вказаному розмірі.
Однак, ці пенсії виплачуються йому в меншому розмірі.
Наведені відповідачем підстави для такої виплати необґрунтовані.
Обов’язок призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема підвищення до неї, покладений на відповідача (пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 8-2).
Розмір мінімальної пенсії має визначатися виключно Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 2 ст. 5 цього Закону). І цей розмір визначений абзацом першим частини першої ст. 28 цього Закону - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки вказаний розмір визначений законом, відповідач не вправі був керуватися для його визначення нормативно-правовими актами з меншою, ніж закон, юридичною силою, зокрема, постановами Кабінету Міністрів.
Положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування абзацу першого частини першої цієї ж статті для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки законом не встановлено іншого, ніж у вказаному абзаці, способу такого обрахування.
До того ж, пенсія позивачу призначалася не лише на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а й на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч. 3 ст. 54, останній абзац ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, виходячи з викладеного, розмір мінімальної пенсії за віком, а отже, розмір належної позивачу до виплати основної та додаткової пенсії ніяким чином не міг і не може визначатися нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а лише законом, до того ж, існують закони, які дають змогу такий розмір визначити.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку розміру пенсії, діяв неправомірно і порушив право позивача на отримання пенсії та додаткової пенсії у належному розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає, що для відновлення останнього необхідно і достатньо зобов'язати відповідача, починаючи з 25 жовтня 2010 року, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які обчислюються відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.
Керуючись ст. 11, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 50, 54, 55, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч. 2 ст. 5, ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі Волинської області протиправними і зобов’язати його, починаючи з 25 жовтня 2010 року, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які обчислюються відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум.
Постанову підлягає до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту отримання її копії.
Пос?танова суду набирає законної? сили після закінчення строку? подання апеляційної скарги, я?кщо таку скаргу не було подано?, і є в цьому випадку остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.Ю.Бойчук