КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

Справа № 22-а-1057/07                                                       Головуючий  у  1 інстанції: Король О.П.

             №2-а-370/07                                                         Суддя-доповідач: Малинін В.В.                                       

 

                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

08   листопада 2007 року                                                                                      м. Київ

 

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

 

                Головуючого:                                           Малиніна В.В.,

 Суддів:                                                      Бєлової Л.В.

Ситникова О.Ф.      

 при секретарі:                                           Константіновій Н.Б.,

 за участю позивача - ОСОБА_1

 

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області,  управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області про визнання протиправним рішення, -

 

                                                 ВСТАНОВИВ :

 

У лютому 2007 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області про визнання протиправним рішення комісії по реалізації Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 січня 2007 року незаконним і протиправним.

Свої  позовні  вимоги  позивач  обґрунтовує  тим, що 4 жовтня 2006 року вона одержала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оскільки батьки позивача проживали на радіоактивно забрудненій території в с. Бовсуни та в с. Літки Лугинського району Житомирської області, відповідно до п.6 ст.35 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на грошову компенсацію в повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, громадянам, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно (жилі, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), яке не може бкти перевезено із зазначених територій, а саме з сіл Бовсуни та Літки Луганського району Житомирської області.

В грудні 2006 року позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення в Лугинському районі про постановлення її на чергу як спадкоємця для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території в с. Бовсуни та в с. Літки Лугинського району Житомирської області, яке складається з двох житлових будинків з відповідними надвірними будівлями.

15 січня 2007 року Лугинська районна державна адміністрація відмовила позивачу у виплаті грошової компенсації за втрачене нерухоме майно з посиланням на п.6 ст.35 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на лист головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації від 07.02.06. за №3248/12 в зв'язку з тим, що батьки позивача не мали статусу переселенців.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.03.07. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано протиправним спільне рішення комісії з реалізації Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 січня 2007 року в частині відмови постанови ОСОБА_1 на чергу в управління праці і соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації як спадкоємця померлого ОСОБА_2

Зобов'язано Лугинську районну державну адміністрацію житомирської області постановити ОСОБА_1 на чергу в управління праці і соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації як спадкоємця померлого ОСОБА_2 для виплати грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території в с. Бовсуни Луганського району Житомирської області.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідачі - Лугинська районна державна адміністрація Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм чинного законодавства, є незаконною і підлягає скасуванню.

Просять скасувати постанову  Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.03.07. в частині визнання протиправним рішення комісії по реалізації Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» про відмову поставити ОСОБА_1 на чергу в управлінні праці та соціального захисту населення, як спадкоємця померлого ОСОБА_2 для виплати грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території в с. Бовсуни Лугинського району Житомирської області та прийняти нову постанову суду, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В судовому засіданні позивачка заперечувала проти апеляційних скарг. Представники відповідачів не з'явились, були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 одержала у спадок після смерті батька ОСОБА_2 житловий будинок за АДРЕСА_1, і знаходиться в зоні гарантованого добровільного відселення.

Крім того, 04 жовтня 2006 року позивач одержала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3  житловий будинок в цілому за АДРЕСА_2, і знаходиться в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Також судом першої інстанції встановлено, що 12 січня 2007 року Лугинська районна державна адміністрація прийняла рішення про відмову позивачу у виплаті грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забруднених територіях в с. Бовсуни та в с. Літки Лугинського району Житомирської області на підставі п.6 ст.35 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на лист головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації від 07.02.06. за №3248/12 в зв'язку з тим, що батьки позивача не мали статусу переселенців.

На час прийняття оскаржуваного рішення позивач перебувала на черзі в переліку осіб, які мають статус спадкоємців для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території в с. Бовсуни та в с. Літки Лугинського району Житомирської області.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції не вірно застосував п. 6 ст. 35 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Варто звернути увагу на  ч. 4 ст. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом.

            Згідно п. 6 ст. 35 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - компенсація громадянам за втрачене у зв'язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до статті 4 цього Закону майно включає: грошову компенсацію у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, громадянам, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно (жилі, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), яке не може бути перевезено із зазначених територій.

            Тобто, ст. 35 Закону визначає, які види втраченого майна підлягають компенсації, а ст. 4 вказаного Закону визначає категорії осіб, яким вона виплачується.

            До даних осіб належать громадяни, які відселяються або самостійно переселяються і втратили певне майно.

  Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги, що всі громадяни, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення мають право на виїзд із зони, але лише громадяни, які скористались цим правом, мають право на компенсацію, передбаченою п.6 ст. 35 Закону лише поширює її на спадкоємців, визначених у ст. 4. В даному випадку спадкодавці не скористалися своїм правом на виїзд із зони, тому спадкоємець не має право на компенсацію за втрачене майно.     

        Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування.

Відповідно до ст. п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

       Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційні скарги Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року -  задовольнити.

 

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2007 року - скасувати.

 

Постановити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації Житомирської області про визнання протиправним рішення - відмовити.

 

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

           

           

                Головуючий:

 

 

         Судді: