Справа № 2-775/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

     24 січня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                         Сеніна В.Ю.

при секретарі                                                            Кравченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, -

в с т а н о в и в:

в серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 197330 грн. за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25.11.2009 позичив відповідачу 25000 доларів США із зобов'язанням відповідача повернути грошові кошти до 01.01.2010, про що свідчить відповідна розписка.

На його неодноразові вимоги відповідач гроші не повернув, що і змусило його звернутися з позовом до суду.

В подальшому збільшивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 198785 грн., 5734,81 грн. –3% річних від простроченої суми, 16300,37 грн. –інфляційні втрати, 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача –ОСОБА_3 позов підтримав та просив його задовольнити за вищезазначених підстав.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчить особистий підпис представника у розписці про призначення судового засідання на 24.01.2011, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 224 ЦПК України визначає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.          

Заслухавши представника позивача, який не заперечив проти заочного розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дану справу можливо розглянути у відсутності відповідача, визнавши його неявку без поважних причин, а позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 25.11.2009 передав відповідачеві згідно з письмовою розпискою 25000 доларів США (197330 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 29.07.2010), який зобов'язався їх повернути до 01.01.2010, однак своїх зобов'язань про повернення коштів не виконав. Причини невиконання таких зобов'язань правового значення для справи не мають.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики, який згідно зі ст.1047 цього ж Кодексу був укладений представленою позивачем письмовою розпискою, одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на 17.12.2010 (дата подання заяви про збільшення позовних вимог) офіційний курс долара США до гривні було встановлено на рівні: 100 доларів США=795,14 грн., а отже сума основного зобов'язання складає 198785 грн.

Судом встановлено та підтверджено відповідними розрахунками, що три відсотки річних від простроченої суми становлять 5734,81 грн., інфляційні втрати –16300,37 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Крім того, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд бере до уваги моральні страждання, яких він зазнав внаслідок байдужості та зневажливого ставлення до нього відповідача, що призвело до значних хвилювань, нервово-емоційного напруження та внутрішнього дискомфорту, позбавлення позивача можливості на власний розсуд вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, розмір неповернутої вчасно грошової суми, порушення нормальних життєвих зв'язків через те, що позивач не міг вчасно та в достатньому обсязі задовольняти особисті життєві потреби та потреби своєї родини та інші негативні наслідки. Розмір моральної шкоди визначений позивачем в розмірі 10000 грн., суд вважає завищеним, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що грошова сума в розмірі 3000 грн. буде достатньою для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою ним при пред'явленні позову судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 23, 509, 526, 533, 625, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст. 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 198785 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень, 5734 (п'ять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 81 коп. –3% річних від простроченої суми, 16300 (шістнадцять тисяч триста) гривень 37 коп. –інфляційні втрати, 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього: 220820 (двісті двадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя