Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

    26 січня 2011 року                                                                                                      № 2-69/11

    Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

    головуючого судді Степаненка Ю.І.,

            за участю секретаря Левицької І.П.,

    позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2,

    представника позивача ПрАТ «Страхова компанія «Статус» Ленця П.Г.,

    представника відповідача ОСОБА_5- адвоката ОСОБА_6,

    представника відповідача ПП «Євротранс-сервіс» Кагал О.В.,

    представника відповідача ТОВ «МіС» Кривопляс Н.А.,

    третьої особи ОСОБА_9,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, приватного підприємства «Євротранс-сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «МіС», треті особи ОСОБА_9, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» до приватного підприємства «Євротранс-сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» про відшкодування збитків в порядку регресу,

                                         В С Т А Н О В И В:    

ОСОБА_1 25 березня 2009 року, після чого 18 листопада 2010 року з уточненим позовом звернувся в суд до відповідачів ОСОБА_5, приватного підприємства «Євротранс-сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 16 914 гривень 53 копійки та моральної шкоди в сумі 20 000 гривень, судових витрат у справі, пов'язаних з оплатою судового збору у сумі 212,46 гривень, витрат на ІТЗ в сумі 30 гривень, за оплату товарознавчого дослідження 480 гривень, за оплату автотехнічного дослідження 2040,55 гривень та оплату послуг адвоката в сумі 3000 гривень, а всього витрат 5 762,96 гривень. У первісному позові вимоги про відшкодування шкоди були пред'явлені тільки до одного відповідача ОСОБА_5, а в уточненому до трьох відповідачів.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що матеріальна і моральна шкода була завдана йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 3 вересня 2007 року у місті Кременчуці, на перехресті вулиці Карнаухова та проспекту 50 років Жовтня з вини водія ОСОБА_9, який, керуючи   маршрутним автобусом «YOUY», державний номер НОМЕР_1, належним на праві власності відповідачці ОСОБА_5, рухався у напрямку зупинки громадського транспорту «Аврора» та, порушуючи Правила дорожнього руху, перетнув перехрестя на червоний сигнал світлофора, не пропустивши його автомобіль ВАЗ-2115, який перетинав перехрестя на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення маршрутного автобуса з автомобілем ВАЗ-2115, державний номер НОМЕР_2, під його керуванням.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних саднин обличчя, тулуба, кінцівок та був госпіталізований до лікарні, де ним було витрачено на лікування 1 500 гривень, а його автомобіль був механічно пошкоджений. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №03/27-07 від 12 вересня 2007 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_2, складає 35 414,53 гривень. Крім цього, ним було сплачено за проведення автотоварознавчого дослідження 480 гривень. За проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи у справі про адміністративне правопорушення №3-3803/08 ним було сплачено 2 040,55 гривень. За надання правової допомоги він оплатив послуги адвоката у сумі 3  000 гривень.

Його автомобіль  ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_2 відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту НТ №422.21.07.19 від 7 червня 2007 року  був застрахований в Полтавській філії ЗАТ «Страхова компанія «Статус», яке згідно угоди про врегулювання збитків від 30 січня 2008 року сплатило йому страхове відшкодування у сумі 20 000 гривень. Різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням у сумі 15 414,53 гривень (35 414,53 – 20 000) йому до цього часу не відшкодовано.

Крім цього, внаслідок ДТП йому була завдана і моральна шкода, оскільки він отримав тілесні ушкодження, відчував на протязі довгого часу сильний фізичний біль, у тому числі біль голови, знаходився на стаціонарному лікуванні та амбулаторно лікувався. Був позбавлений свого звичного способу життя, не міг працювати, виконувати необхідну роботу по господарству. Через пошкодження автомобіля вимушений був користуватися громадським транспортом. Тривалий час він був вимушений доводити свою невинуватість у пригоді, що сталася, консультуватися з адвокатом, збирати докази. Тому моральну шкоду він оцінює у розмірі 20 000 гривень.

Відповідач ОСОБА_5 є суб'єктом господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів. Саме вона є роботодавцем ОСОБА_9, який скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Йому відомо, що між відповідачами ОСОБА_5 та ПП «Євротранс-сервіс», ТОВ «МіС» були укладені договори позички. На підставі цих договорів ПП «Євротранс-сервіс» та ТОВ «МіС» отримали ліцензійні картки на належний ОСОБА_5 автомобіль «YOUY», державний номер НОМЕР_1, по наданню послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Тому він з підстав статей 1166,1167,1172,1187 Цивільного кодексу України просив задовольнити його позовні вимоги.

 Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 січня 2011 року провадження у справі у частині вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Євротранс-сервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат, на підставі п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.

29 листопада 2010 року з позовом до суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус», як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, про стягнення з відповідачів на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України суми збитків в порядку регресу у розмірі 20 180 гривень, виплачених ОСОБА_1 у порядку страхового відшкодування та судових витрат.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просили стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ТОВ «МіС» завдану матеріальну і моральну шкоду та судові витрати, в обгрунтування позову пояснили так, як викладено вище в описовій частині рішення.

Представник позивача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» Ленець П.Г. у судовому засіданні просив стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ПП «Євротранс-сервіс», ТОВ «МіС» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» збитки в порядку регресу у сумі 20 180 гривень та судові витрати 321,80 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні позови не визнала і пояснила, що відповідач ОСОБА_5 на момент ДТП не була володільцем джерела підвищеної небезпеки та не займалася ніякою господарською діяльністю. ЇЇ автомобіль відповідно до договорів позички на той час перебував у володінні відповідачів ПП «Євротранс-сервіс» та ТОВ «МіС», які зобов'язалися використовувати транспортний засіб для перевезення пасажирів, а тому ОСОБА_5 не повинна нести юридичної відповідальності.

Представник відповідача ПП «Євротранс-сервіс» Кагал О.В. у судовому засіданні позови не визнав і пояснив, що підприємство не є належним відповідачем і не може відповідати за шкоду, оскільки автобус ОСОБА_5 підприємству не передавала і його експлуатацію вони не здійснювали. У трудових відносинах водій автобуса «YOUY», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_9 з підприємством ніколи не перебував. Пасажирські перевезення їх підприємство на момент ДТП не здійснювало.

Представник відповідача ТОВ «МіС» Кривопляс Н.А. у судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що товариство не є належним відповідачем, оскільки експлуатацію належного відповідачу ОСОБА_5 автобуса не здійснювало, підприємство здійснює перевезення пасажирів тільки по маршруту №2, а не №15, де сталася ДТП. Водій ОСОБА_9 у трудових відносинах з ТОВ «МіС» не перебував.

Третя особа ОСОБА_9 у судовому засіданні у вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 3 вересня 2007 року у місті Кременчуці, на перехресті вулиці Карнаухова та проспекту 50 років Жовтня з вини водія ОСОБА_9, який, керуючи маршрутним автобусом «YOUY», державний номер НОМЕР_1, належним на праві власності відповідачці ОСОБА_5, порушив п.8.7.3 «г,е» Правил дорожнього руху України, не надавши переваги у русі транспортному засобу – автомобілю ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по вулиці Карнаухова в напрямку проспекту 50 років Жовтня у місті Кременчуці, внаслідок чого відбулося зіткнення маршрутного автобуса з автомобілем ВАЗ-21150.

 У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних саднин обличчя, тулуба, кінцівок, у зв'язку з чим його було госпіталізовано до лікарні, де він перебував з 03 по 10 вересня 2007 року на лікуванні, що підтверджується витягом з історії хвороби (а.с.45,53 т.1). Автомобіль позивача ОСОБА_1 був механічно пошкоджений. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №03/27-07 від 12 вересня 2007 року вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 рівна ринковій вартості дорожньо-транспортного засобу (ДТЗ) на момент ДТП до його пошкодження і складає 34 820 гривень 76 копійок, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує  ринкову вартість ДТЗ і складає 35 414,53 гривень (а.с.11-37 т.1).

Укладеною 30 січня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхова компанія «Статус» угодою про врегулювання збитків сторони домовилися, що страхова сума по договору страхування складає 30 000 гривень, автомобіль після виплати страхового відшкодування залишається у страхувальника ОСОБА_1, страхувальник встановив, а страховик погодився, що страхове відшкодування за мінусом працездатних деталей складає 20 000 гривень (а.с.46,47 т.2). Позивачу ОСОБА_1 страховиком здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 20 180 гривень на підставі страхового акту № Г.2623-У/Р від 22 лютого 2008 року, згідно якого проведено розрахунок страхового відшкодування (30 000 гривень (страхова сума) – 10 000 гривень (залишки за домовленістю) + 480 гривень (послуги експерта) – 300 гривень (сума франшизи) = 20 180 гривень (сума до сплати) (а.с.44,45 т.2).

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яка залишилася не відшкодованою позивачу ОСОБА_1 за пошкоджений автомобіль, складає різницю між вартістю матеріальної шкоди 34 820 гривень 76 копійок – 30 000 гривень (страхова сума, яка складається з суми страхового відшкодування та залишку отриманого автомобіля за згодою ОСОБА_1.), тобто 4 820 гривень 76 копійок.

    Відповідно до ч.1,2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

    Згідно ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

    У відповідності з п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

    Транспортний засіб – автобус «YOUY», державний номер НОМЕР_1, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода під керуванням і з вини водія ОСОБА_9, належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8,235т.1) відповідачці ОСОБА_5, яка і повинна відповідати за завдану її транспортним засобом шкоду.

 Водій ОСОБА_9 з відповідачкою ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах, законних підстав на керування її транспортним засобом не мав, доказів відповідальності іншої особи відповідно до ч.3 статті 1187 Цивільного кодексу України, як і знаходження вказаного автобуса в експлуатації на відповідній правовій підставі у Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» як позивач ОСОБА_1, так і відповідач ОСОБА_5 не надали.

 Вимоги позивача про покладення саме солідарної відповідальності на відповідачів ОСОБА_5 та ТОВ «МіС» не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

    Згідно ч.1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

    Роз'яснення цієї норми закону міститься в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", де вказано, що солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

    Передбачене статтею 124 КУпАП правопорушення визнається необережним, що виключає спільний умисел і відповідно солідарну відповідальність.

    Крім цього, позивачем ОСОБА_1 не доведено, що відповідач ТОВ «МіС» на відповідній правовій підставі використовував та здійснював експлуатацію належного відповідачу ОСОБА_5 автобуса на маршруті №15, де сталася ДТП.    

    Тому  у задоволенні позову ОСОБА_1 до вказаного відповідача має бути відмовлено.                    

 Також не доведено, що експлуатацію вказаного транспортного засобу в день ДТП здійснювало Приватне підприємство «Євротранс-сервіс».

    За таких обставин суд стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у підтвердженому доказами розмірі  4 820 гривень 76 копійок.  

  Позивачу ОСОБА_1 внаслідок необережних дій водія ОСОБА_9, який керував належним ОСОБА_5 транспортним засобом, заподіяна і моральна шкода у зв'язку з його фізичним болем та стражданнях через ушкодження здоров'я та пошкодженням його автомобіля.

    Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

    Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ...

    Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

    Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних та фізичних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

    Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

    Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду від 25 травня 2001 року № 5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

     Зробивши свою оцінку на справедливій основі, як того вимагає стаття 23 ЦК України, суд зменшує розмір відшкодування, визначений позивачем і вважає розумним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, у сумі 3 000 гривень. Ця шкода згідно статей 1167, 1168 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5

   Згідно ч.1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

    Виходячи з загального розміру позовних вимог 36 914,53 гривень судом задовольняються вимоги позивача ОСОБА_1 на суму 7 820,76 гривень (4 820,76 + 3 000), що складає 21,19%.

    Виходячи з ціни матеріального позову 16 914,53 гривень, ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у сумі 169,15 гривень. Тому суд стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 21,19 % понесених ним і документально підтверджених судових витрат 169,15 гривень (судовий збір) + 30 гривень (витрати на ІТЗ розгляду справи) + 3000 гривень правової допомоги, що складає 677.90 гривень (3199,15 гривень х 21,19 %).

    Решта позовних вимог ОСОБА_1 про стягненя судових витрат, пов'язаних з оплатою автотоварознавчого дослідження у сумі 480 гривень та за експертизу у справі про адміністративне правопорушення у сумі 2040,55 гривень задоволенню не підлягають з наступних підстав. Судові витрати в сумі 480 гривень (а.с.38 т.1) включені у страхове відшкодування, яке отримав позивач (а.с.44,45 т.2).

  Що стосується оплати витрат на проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи у справі про адміністративне правопорушення №3-3803/08 у сумі 2 040,55 гривень , то  експертиза у справі про адміністративне правопорушення проводиться за державні кошти, а не за кошти сторін. Тому відшкодуванню ці витрати у даній справі не підлягають.

  Вимоги позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про стягнення з відповідачів ПП «Євротранс-сервіс», ТОВ «МіС» збитків в порядку регресу у сумі 20 180 гривень та судових витрат 321,80 гривень задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлена вина в заподіянні шкоди позивачу ОСОБА_1 вказаними відповідачами.

 Посилання позивача ОСОБА_1, що відповідач ОСОБА_5 є суб'єктом господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і, що саме вона є роботодавцем ОСОБА_9, який скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових обов'язків, належними і допустимими доказами не підтверджено.

    Судом установлено, що 06 липня 2006 року між відповідачами ОСОБА_5 та ПП «Євротранс-сервіс» був укладений нотаріально посвідчений договір позички транспортного засобу, згідно якого позичкодавець ОСОБА_5 передала, а користувач ПП «Євротранс-сервіс» взяв у тимчасове користування для перевозки пасажирів на строк п'ять років з 06.07.2006 року по 06.07.2011 року автобус пасажирський марки «YOUYІ», реєстраційний  номерний знак НОМЕР_1. Автобус повинен бути переданий за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с.76 т.1). Між тим, доказів фізичного передання автобуса у користування по акту прийому-передачі сторонами не надано, відповідний акт відсутній. 12 липня 2006 року Приватному підприємству «Євротранс-сервіс» був виданий тимчасовий реєстраційний талон на керування вищевказаним транспортним засобом (а.с.101,102 т.1). Представник ПП «Євротранс-сервіс» Кагал О.В. у судовому засіданні пояснив, що вказані документи потрібні були для того, щоб вибороти конкурс на перевезення пасажирів, а оскільки такий конкурс підприємство не вибороло, вказаний автобус їм не був потрібний і його експлуатацію вони не здійснювали. Пояснення Кагал О.В. заслуговують на увагу, оскільки згідно довідки виконкому Кременчуцької міської ради приватне підприємство «Євротранс-сервіс» на міських автобусних маршрутах загального користування послуг з перевезень не надає (а.с.234 т.1). Згідно інформації заступника міського голови зазначений автобус приймав участь у конкурсі на маршрут №15 26 липня 2006 року в складі підприємства ПП «Євротранс-сервіс», але у зв'язку з невиконанням претендентами умов конкурсу, він не відбувся, це підприємство перевезення пасажирів на міському маршруті №15 не здійснювало. На цьому маршруті перевезення пасажирів здійснювало ПП «Фірма «Граціятранссервіс», в складі якого зазначений автобус не використовувався (а.с.237 т.1). Згідно записів журналу передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів та журналу технічного стану транспортних засобів ПП «Євротранс-сервіс» та ТОВ «Євротранс» за 03 вересня 2007 року, коли сталася ДТП, відомості про водія ОСОБА_9 та автобуса пасажирського марки «YOUYІ» відсутні (а.с.89-91 т.1). За таких обставин ПП «Євротранс-сервіс» не може нести відповідальності за шкоду.

Не зважаючи на існування і дію попереднього договору позички, відповідачем ОСОБА_5 29 вересня 2006 року знову було укладено нотаріально посвідчений договір позички,  згідно якого позичкодавець ОСОБА_5 передала, а користувач Товариство з обмеженою відповідальністю «МіС» взяло у тимчасове користування для потреб ТОВ «МіС» для перевезення пасажирів на строк з 29 вересня 2006 року по 29.09.2009 року автобус пасажирський марки «YOUYІ», реєстраційний  номерний знак НОМЕР_1. При цьому власник стверджувала, що будь-яких перепон для користування транспортним засобом не існує (а.с.88).

Передати один і той же автобус у користування двох різних підприємств одночасно за двома договорами позички фізично не можливо.

04 жовтня 2006 року був виданий тимчасовий реєстраційний талон на керування вищевказаним транспортним засобом  Товариству з обмеженою відповідальністю «МіС» (а.с.101,102 т.1).

Згідно довідки територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Полтавській області ТОВ «МіС» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів та вантажів, термін дії з 31.05.2006 року по 30.05.2011 року. До ліцезії було видано ліцезійну картку від 07 грудня 2006 року на автомобіль марки YOUYІ ZGT 6710 державний номер НОМЕР_1 (а.с.130 т.1). Згідно договору на виконання транспортних послуг щодо перевезення пасажирів на міських маршрутах міста Кременчука перевізникові ТОВ «МіС» було надано право на здійснення перевезення пасажирів на маршруті міста Кременчука №2 «Центр - вулиця Червоноармійська) на строк п'ять років з 14 лютого 2007 року до 14 лютого 2012 року (а.с.138-140 т.1) та видано паспорт міського автобусного маршруту загального користування №2 (а.с.141 т.1). Згідно характеристики маршруту підприємство ТОВ «МіС» здійснює перевезення автобусами марки «Богдан» (8 одиниць), MERSEDES BENZ (10 од.), БАЗ (1 од.), СПВ (1 од.) (а.с.142). У переліку транспортних засобів пасажирський автобус марки «YOUYІ» не значиться. Не оспореною довідкою ТОВ «МіС» підтверджується, що ОСОБА_9 за час діяльності підприємства на посаді водія та інших посадах ТОВ «МіС» не перебував (а.с.159 т.1). Відповідно до наданої суду виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради інформації при проведенні конкурсу 13 лютого 2007 року на маршрут №2 автобус марки  YOUYІ ZGT 6710, державний номер НОМЕР_1, був наданий в складі підприємства ТОВ «МіС», яке було визначено переможцем конкурсу. Приватне підприємство «Фірма «Граціятранссервіс» з 15 лютого 2007 року працює на міському маршруті №15 (маршрут, де сталася ДТП). При поданні документів на конкурс автобус YOUYІ ZGT 6710, державний номер НОМЕР_1, не значився (а.с.34 т.2). Запис у журналі технічного стану транспортних засобів ТОВ «МіС» (а.с.238-240 т.1), у якому міститься інформація за 03 вересня 2007 року про водія ОСОБА_9, транспортний засіб 4783 у рядку 19 не свідчить, що автобус  YOUYІ ZGT 6710 експлуатувався саме цим підприємством. У цьому ж журналі за вказану дату міститься також  у рядку 27 інформація про водія ОСОБА_5, транспортний засіб 4786. Третя особа ОСОБА_9 у суді апеляційної інстанції підтверджував, що працював водієм на автобусі «YOUYІ», державний номер НОМЕР_1, власницею якого є відповідачка ОСОБА_5 Остання кожного дня виписувала дорожні листи (а.с.253 т.1). У останньому судовому засіданні Кременчуцького районного суду ОСОБА_9 підтвердив, що  відповідач ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_5 посадили його працювати водієм на автобус. До ДТП він працював приблизно три чи чотири місяці на вказаному автобусі без трудового оформлення. З ким ОСОБА_5 укладала угоду, він не знає. Гроші забирав чоловік ОСОБА_5. Які пред'являв шляхові листи та від якої фірми, не пам'ятає. На місце ДТП приїхав чоловік ОСОБА_5, який також працював водієм маршрутного автобуса. Всі документи залишилися в автобусі. Про проблему з автобусом ОСОБА_5 знала, оскільки вона приїздила в ДАІ після ДТП. Спочатку винним в ДТП визнавався ОСОБА_1, на якого складався протокол, а його особисто до адміністративної відповідальності не притягували. Вище наведені обставини та факти свідчать, що вказаний автобус «YOUYІ», державний номер НОМЕР_1, як і автобус «YOUYІ», державний номер НОМЕР_6, власником яких є відповідач ОСОБА_5, використовувася саме нею, а не іншими перевізниками – юридичними особами. Суд визнав обов'язковою явку відповідача ОСОБА_5 для надання пояснень по суті спору у присутності сторін та третьої особи ОСОБА_9 Проте, у судове засідання остання не з'явилася та не надала жодних пояснень, скористалася послугами адвоката, що свідчить про її намагання уникнути відповідей на незручні для неї запитання учасників судового розгляду та суду та спробу перекласти з себе відповідальність на інших осіб. Позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 в обгрунтування позовних вимог, як і відповідачем ОСОБА_5 та її представником ОСОБА_6 в обгрунтування заперечень проти позовів не доведено належними і допустимими доказами, що відповідач ТОВ «МіС» на відповідній правовій підставі володіло транспортним засобом, за участю якого сталася ДТП. Заперечення ж відповідача  ТОВ «МіС» проти позовів заслуговують на увагу суду, оскільки не доведено, що вказаний автобус фізично передавався цьому підприємству та перебував у його володінні. Дорожньо-транспортна подія сталася на маршруті №15, перевезення по якому здійснює інше підприємство, а не ТОВ «МіС». За таких обставин і ТОВ «МіС» не може нести відповідальності за завдану шкоду.

 Керуючись статтями 10,11,60,88,209,212,214,215,218 ЦПК України, статтями 15,16,23,1166,1167,1168,1187,1188 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:              

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 4820,76 гривень та 3 000 гривень моральної шкоди, судових витрат у сумі 677,90 гривень, а всього 8 498 (вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) гривень 66 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.              

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» до приватного підприємства «Євротранссервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «МіС» про відшкодування збитків в порядку регресу  відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд.  

               Повне рішення складено 28 січня 2011 року.

Суддя                 /підпис/                 Ю.І. Степаненко

Копія вірна:

Суддя                                     Ю.І. Степаненко