КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження
30 грудня 2010 року №2а-10139/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лентович А.М. , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Генеральної прокуратури України про зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування витрат та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі – позивачі) звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Генеральної прокуратури України (далі – відповідачі) про зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування витрат та моральної шкоди, а саме зобов’язати зобов’язати відповідачів відповідно відповідно до вимог чиннного законодавства вжити заходів для відновлення законних прав позивачів та відшкодувати матеріальні збитки і моральну шкоду в загальному розмірі 1513 грн 56 коп.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, на думки позивачів їхні права були порушенні тим, що протягом 27 хвилин у громадській приймальні Державної податкової адміністрації України жодною посадовою особою Державної податкової адміністрації України не було виявлено готовність прийняти звернення позивачів.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб або інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 3 КАС України, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі статтею 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції в сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, що виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках , встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Правовий аналіз наведених норм права, дає всі підстави стверджувати, що під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома суб’єктами, стосовно їх прав та обов’язків у певних правовідносинах, в яких хоча б один з цих суб’єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а останній зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.
Таким чином, необхідною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій у тих правовідносинах в яких виник спір між сторонами.
Отже, у випадку коли суб’єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції по відношенню до іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не відноситься до компетенції адміністративних судів.
Щодо вимог позивачів про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії, то вони є способами захисту, які можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення (нормативно-правового акта чи правового актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто є похідними і не можуть заявлятися окремо від вимог про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності.
У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні дозволяє звертатися до будь-якого суду з будь-якими вимогами
Відповідно до вимог статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В зв’язку з викладеним, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Генеральної прокуратури України про зобов’язання вчинити дії, відшкодування витрат та моральної шкоди – необхідно відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 3, 17, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд -
УХВАЛИВ :
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, Генеральної прокуратури України про зобов’язання вчинити дії, відшкодування витрат та моральної шкоди.
Позовну заяву із усіма додатками повернути позивачам.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя (підпис) А.М. Леонтович
З оригіналом згідно. Суддя