КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 травня 2010 року                         2-а-5371/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши матеріали позовної заяви Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» до Територіальної державної інспекції праці у Київській області про визнання нечинним акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Київській області про визнання нечинним акту перевірки №10-07-031/26 від 23.04.2010 року, складеного головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Київській області в частині висновків про вину ДСП «Головний селекційний центр України» в несвоєчасній виплаті заробітної плати працівникам.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб або інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.3 КАС України, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти , так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Відтак, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки,  спрямований  на  регулювання  тих  чи  інших  суспільних  відносин  і  має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки - це службовий двосторонній документ, який стверджує факт перевірки, і є лише носієм інформації про виявленні недоліки в господарюванні, в якому описується кожне виявлене порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подаються пропозиції посадовій особі щодо організаційних заходів, здійснення яких сприятиме додержанню законності.

За таких обставин, акти перевірки не мають обов’язкового характеру , а отже не є такими рішеннями суб’єкта владних повноважень, на спір з оскарження яких поширюється компетенція судів, передбачена ч.1 ст. 17 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 109 КАС України , суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі , якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 17, ст.107 , п. 1 ч.1 ст. 109, ст. 165   КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» до Територіальної державної інспекції праці у Київській області про визнання нечинним акту перевірки .

Позовну заяву із усіма додатками повернути   позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги , якщо вони не були подані у встановлені строки . У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя             (підпис)                     А.М. Леонтович

    З оригіналом згідно. Суддя