КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 червня 2010 р. №2-а-4363/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань №1022
час прийняття постанови : 11 год. 51 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: Сухотін Д.А. (за довіреністю)
від відповідача: Шепіло І.А. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»
до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» (далі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі – відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень №0014982320/0 від 30.03.2010 року в сумі 34 082 грн. 11 коп. та №0014972320/0 від 30.03.2010 року в сумі 31 989 грн. 67 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення є незаконними, а також порушують права і інтереси останнього.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення в обґрунтування свої заперечень.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За результатами позапланової перевірки, проведеної згідно п. 6 ч. 6 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» було складено акт від 16.03.2010 року № 184/23-2/30925874 та встановлено, що між Київською регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та Комунальним підприємством Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» укладено договір оренди від 01.04.2007 року.
Відповідно до договору в оренду надається приміщення площею 99,7 мІ за адресою м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, розмір орендної плати визначено в сумі 7722 грн 07 коп. в тому числі ПДВ 1287 грн. 01 коп. за місяць. Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2007 року приміщення надавалось в оренду до 31.12.2007 року. Д перевірки не надано додаткової угоди на продовження терміну дії договору та не надано акту прийому-передачі на повернення орендованих приміщень. При цьому в ході перевірки підтверджено факт знаходження Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за адресою м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, станом на 01.03.2010 року. В той же час Позивач не здійснює нарахування та стягнення орендної плати. В результаті чого занижено суму валового доходу в розмірі 103681 грн. 70 коп., з врахуванням індексу інфляції, в тому числі по періодах: І квартал 2009 року – 18163 грн. 90 коп., ІІ квартал 2009 року – 28046 грн. 80 коп., ІІІ квартал 2009 року – 28496 грн. 30 коп., ІV квартал 2009 року – 28973 грн. 70 коп.
За період з 01.04.2006 року по 01.03.2010 року Позивачем задекларовано об’єкт оподаткування у сумі 1261337 грн. та податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1 499 278 грн. Зазначеною перевіркою повноти визначення податку на прибуток за вказаний період встановлено його заниження у сумі 25920 грн. 60 коп. та при нарахуванні податку на додану вартість встановлено його заниження в сумі 22 721 грн. 41 коп.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі – Закон № 334), об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 ст. 4 даного Закону.
Згідно з п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону № 334, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами та включає в себе доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді… (п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного Закону).
Згідно з п.п. 7.9.6. п. 7.9 ст. 7 Закону № 334 Оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.
Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 167/97-ВР визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. В той же час п. 7.3 ст.7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст.. 86 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідності до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на викладене та зважаючи, що при розгляді даної справи свідки не залучались та судові експертизи не проводились, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень №0014982320/0 від 30.03.2010 року в сумі 34 082 грн. 11 коп. та №0014972320/0 від 30.03.2010 року в сумі 31 989 грн. 67 коп. - відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : (підпис) Леонтович А.М.
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 18.06.2010 року