КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2010 р.                                   №2а-4142/10/1070 приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань №1018  

час прийняття постанови :   13 год.  35  хв.        

Київський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого -                 судді Леонтович А.М.

при секретарі -                 Воронюк М.М.

за участю   представників сторін

позивача:               ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за усним клопотанням), ОСОБА_4 (за усним клопотанням)

представника відповідача:  Невідомський О.Ю.

третьої особи:                     не з'явився                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу

за позовом

до

третя особа

про ОСОБА_6    

Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області

ОСОБА_7

поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди  

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 (далі Позивач)звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (далі – Відповідач), третя особа - ОСОБА_7 в якому просить поновити строк на звернення до суду, як пропущений з поважної причини, зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві скасувати наказ від 24.09.09р. № 127-О, поновити на посаді провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж зі збереженням 11 рангу державного службовця і внести в трудову книжку відповідний запис, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.09р. по 22.01.10р. в сумі 10320 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн., звільнити від сплати судового збору (державного мита), відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в сумі 120 грн., за результатом чого було відкрито провадження у справі № 2а-2439 за 2010 рік.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.02.10р. адміністративну справу № 2а-2439 за 2010 рік було передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду на підставі ст. 22 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.10р. зазначену справу було прийнято до свого провадження.

27.04.10р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог до 38 120 грн., що складається з 18 120 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.09.09р. по 27.04.10р. та 20 000 грн. моральної шкоди.

Від Відповідача та третьої особи 27.04.10р. до суду надійшли заперечення, згідно яких Відповідач та третя особа не визнають позов повністю з огляду на допущення Позивачем порушення вимог трудового законодавства у зв’язку з прогулом в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, невиконанням Позивачем обов’язків державного службовця, встановлених Законом України «Про державну службу» та пропущенням строку звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів, встановлених ст. 99, ст. 100 КАС України та ч. 1 ст. 233 КЗпПУ, на чому наполягає Відповідач та третя особа.

У судовому засіданні позивач та його представники уточнили свої позовні вимоги в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_6 за період з 17 вересня 2009 року по 12 серпня 2010 року в сумі 25 553  грн. 39 коп. та відшкодування за рахунок Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області витрати на правову допомогу в сумі 720 грн. 00 коп., просили суд позов задовольнити.

Відповідач і третя особа проти позову заперечували, стверджували, що звільнення позивача з роботи в управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві здійснено обґрунтовано і законно, у задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 з 11.05.04р. по 17.09.09р. працював в управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві. На день звільнення позивач працював на посаді провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж, 02.06.08р. йому присвоєно 11 ранг державного службовця.

             Наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві від 24.09.2009 р. №127-О Позивача було звільнено з займаної посади у зв’язку  з прогулом без поважних причин, з 17 вересня 2009 року, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для прийняття наказу про звільнення Позивача став, як вбачається із наказу (а.с.9), табель обліку часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) деражавна служба в Україні – Це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Частиною першою статті 14 цього Закону встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Водночас, за змістом статті 30 Закону України «Про державну службу» підставами припинення державної служби є загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України та спеціальні, які визначені як в Законі так і в інших правових актах.

Позивача було звільнено на загальних підставах, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, за яким трудовий договір, укладений не невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин). Таким чином, необхідними підставами для звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі більше трьох за умови відсутності поважних причин.

            17 вересня 2009 року згідно пояснень ОСОБА_6 його самопочуття було дуже погане, у нього була температура, внаслідок чого він близько 12 години залишив робоче місце та поїхав до Білоцерківської міської лікарні № 2, звернувся до лікаря-терапевта, яка оглянула його та виписала кілька направлень на здачу аналізів, які ОСОБА_6 здав.

Згідно довідки Територіального медичного об'єднання від 17.12.2009 року ( а.с.14) на диспансерному обліку в ТМО ОСОБА_6 знаходиться на обліку з 2005 року. Останнє звернення в амбулаторній карті 01.05.2008 року., 17.09.2009 року останній звернувся на прийом лікаря інфекціоніста зі скаргами на підвищення температури тіла до 38° С, покашлювання, загальну слабкість. Обстеження і аналізи пройшов, від запропонованої госпіталізації відмовився за сімейними обставинами.18.09.2009 р. зявився на прийом до лікаря-інфекціоніста, відкрито лікарняній лист №726136 з 18.09.2009 року по 22.09.2009 р.

Наказ про звільнення ОСОБА_6 за прогул було видано 17.09.09р., але у зв’язку з тим, що згідно Регламенту управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області організацію діловодства покладено на загальний відділ, а начальник вказаного відділу перебувала на лікарняному, також враховуючи необхідність погодження проекту наказу у начальників інших відділів (юридичного, фінансового), які більшість робочого часу знаходяться у відрядженнях вказаний наказ було підписано 24 вересня 2009 року та цієї ж дати зареєстровано у відповідному журналі. Вказане підтверджується пояснювальною запискою головного спеціаліста з кадрів, ОСОБА_8, а також регламентом УПФУ у м. Білій Церкві.

Профспілковим органом було направлено на адресу ОСОБА_6 запрошення на засідання профкому 18.09.09р. о 15-00 та запит щодо надання пояснень з приводу відсутності 17.09.09р. Позивач не з’явився. Інформації щодо його місця перебування та причин відсутності не було.

21 вересня 2009 року (понеділок) було встановлено особу, яка ставила підписи в журналі реєстрації виходів на роботу – це ОСОБА_9, що підтверджується копією пояснювальної записки та усними показаннями останньої. Згідно зазначеної пояснювальної 15, 16, 17 та 18 вересня 2009 року ОСОБА_9 ставила підписи замість ОСОБА_6 Але відомостей щодо місця перебування та причин відсутності позивача на роботі не з’явилось, про що складено відповідний акт. Цього ж дня позивачу повторно направлено запрошення на засідання профкому, яке мало відбутись 21.09.09р. о 14,00 та запит щодо дачі пояснення про причини відсутності 17.09.09р. (особисто працівниками Відповідача шляхом залишення зазначених документів у дверях за адресою АДРЕСА_1 у зв’язку з тим, що двері за зазначеною адресою не відчиняли). ОСОБА_6 не з’явився повторно, причини неявки Відповідачу відомі не були.

22 вересня 2009 року Позивача було запрошено на засідання профкому з метою дачі пояснень про причини відсутності 17.09.09р. (особисто працівниками Відповідача шляхом залишення зазначених документів у дверях за адресою АДРЕСА_1 у зв’язку з тим, що двері за зазначеною адресою не відчиняли) ОСОБА_6 не з’явився, причини неявки – відомі не були, про що складено відповідний акт № 4 від 22.09.09р.

Також, у зв’язку з зазначеними обставинами 22.09.09р. засіданням Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників УПФУ у м. Білій Церкві не було надано дозволу на звільнення ОСОБА_6 та перенесено засідання на 24.09.09р. у зв’язку з відсутністю останнього та необхідністю заслухання його пояснень щодо причин відсутності 17.09.09р., про що складено відповідний протокол № 15.

23 вересня 2009 року ОСОБА_6 на роботу не з’явився, причини неявки відповідачу відомі не були, про що складено відповідний акт № 5 від 23.09.09р..

24 вересня 2009 року о 13-30 членам профкому вдалось встановити телефонний зв'язок з ОСОБА_6 Було ввімкнено режим гучного зв’язку та при свідках запропоновано з’явитись на засідання профкому та надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, на що позивач відповів відмовою, тобто вказав на неможливість з’явлення на засідання профкому, а також відмовився надати будь-які пояснення щодо відсутності на робочому місці 17.09.09р., про що складено відповідний акт від 24.09.09р.

Отже, з врахуванням повторної неявки ОСОБА_6 на підставі ч. 3 ст. 43 КЗпПУ засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників УПФУ у м. Білій Церкві відбулось у відсутність позивача. Розгляд питання звільнення ОСОБА_6. було оформлено протоколом № 16 від 24.09.09р. На даному засіданні профспілковий комітет надав згоду керівнику УПФУ у м. Білій Церкві звільнити ОСОБА_6 з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Суд звертає увагу на те, що згідно відповіді Територіального медичного об’єднання Управління охорони здоров’я Білоцерківської міської ради від 16 липня 2010 року № 901 ОСОБА_6 з 18.09.09р. по 22.09.09р. перебував на амбулаторному лікуванні (а.с. 14), що також підтверджується лікарняним листом (а.с. 15), та в подальшому перебував на лікарняному з 23.09.09р. по 23.10.09 (а.с. 16), з 24.10.09р. по 25.11.09р. (а.с. 17), з 26.11.09 р. по 15.12.09. та з 16.12.09р. було визначено другу групу інвалідності (а.с. 18) .

Таким чином ,оцінюючи докази по справі  суд дійшов висновку про наявність поважністі причини відсутності Позивача на робочому місті.

Відповідно до часини третьої статті 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженного ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування у відпусці.Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства,установи,організації.  

Згідно зі статтею 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органам безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга).

Суд приймає до уваги факт порушення відповідачем п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України,

Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110 під час пересилання трудової книжки.

            На думку Відповідача, Позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку, як це встановлено у статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні позову, та наполягав на застосуванні строків звернення до суду.

            Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (який діяв саме на момент подання  даного адміністративного позову), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Статтею 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

            13 січня 2010 року згідно доданої копії ухвали суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Голуб А.В. у справі № 2-10498/2009 рік відмовляє ОСОБА_6 у відкритті провадження у справі, оскільки позовну заяву подано за нормами Цивільного процесуального кодексу України, а згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що додатково свідчить про пропущення строків звернення до суду.

Також, суд звертає увагу, на те, що адміністративний позов, складений за нормами КАС України, ОСОБА_6 підписано 22 січня 2010 року.

Оцінюючи наведене та те,що  ОСОБА_6 перебував на лікарняному з 18.09.09р. суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання про поновлення строків оскарження наказу про його звільнення в связку  з тим, що строк звернення до адміністративного суду Позивачем пропущений з поважних причин.

Враховуючи поважність  причини відсутності на робочому місті, оскільки позивач в день звільнення 17.09.09р. звернувся до лікарні за медичною допомогою та тривалий час знаходився на лікарняному суд приходить до висновку про незаконне його звільнення, без дотримання вимог пункту 4 частину першої, частини третьої статті 40 КЗпП України.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення заробітної плати за вимушений прогул підлягає задоволенню, оскільки Позивач був звільнений з порушенням норм трудового законодавства.

Крім того, у відповідності до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн 00 коп., суд приходить до висновку що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки незаконне звільнення Позивача з роботи призвело до моральних страждань, вимагало від позивача додаткових зусиль для організації життя.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.    

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, третя особа – ОСОБА_7 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -  задовольнити частково.

Скасувати наказ Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві від 24 вересня № 127-О та поновити ОСОБА_6 на посаді провідного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж зі збереженням 11 рангу державного службовця і внести в трудову книжку відповідний запис.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_6 за період з 17 вересня 2009 року по 12 серпня 2010 року в сумі 25 553 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят три) грн. 39 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Звільнити ОСОБА_6 від сплати судового збору.

Відшкодувати за рахунок Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області витрати на правову допомогу в сумі 720 (сімсот двадцять) грн. 00 коп.

В решті частин позовних вимог відмовити.

Постанову відповідно до вимог статті 256 КАС України звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

        Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                     (підпис)                 А.М. Леонтович

З оригіналом згідно. Суддя  

Повний текст постанови виготовлено 16.08.2010 року