КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
7 червня 2010 р. №2-а-4334/10/1070
приміщення суду за адресою:
м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань № 1018
час прийняття постанови : 12 год. 12 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін:
від позивача Гаманюк В.А. (за довіреністю)
від відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області
до Приватного акціонерного товариства «Росич»
про стягнення заборгованості в сумі 46 910 грн. 10 коп.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області звернулось з позовною заявою до суду, в якій просить стягнути з відповідача – приватного акціонерного товариства «Росич» заборгованості (недоїмки) в сумі 46 910 грн. 10 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов'язковими платежами.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Ухвалою від 02.04.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання з розгляду справи призначено на 11.05.2010, відкладено на 07.06.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв про неможливість неприбуття до суду не надходило.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.
Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Приватне акціонерне товариство «Росич» зареєстровано, як юридичну особу 20.11.2003 року, що підтверджується довідкою АБ № 146503 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ідентифікаційний код - 13706380) (а.с. 19), як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі.
Згідно з розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2009 року та січень 2010 року, відповідач самостійно визначив суму страхових внесків, що підлягають сплаті, а саме: 46910 грн. 56 коп. Заборгованість у сумі 0,46 грн. відповідачем було погашено, тому заборгованість на момент розгляду справи складає 46910 грн. 10 коп.
У зв'язку з тим, що відповідач суму заборгованості за страховими внесками не сплатив в установлений законом строк, позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу від 04.01.2010 № Ю 1398 та від 01.02.2010 № Ю 1398, яку відповідачем також не оплачено.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страхувальники, до яких також належить і відповідач, зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною шостою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Законом України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених цим Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.
Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підтверджується копіями розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданих відповідачем до Пенсійного фонду, витягом з картки особового рахунку страхувальника, а також розрахунками, наданими позивачем.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області до Приватного акціонерного товариства «Росич» про стягнення заборгованості в сумі 46 910 грн. 10 коп. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росич» (09172, Київська область, Білоцерківський район, с. Томилівка, вул. Леніна, 1а, ідентифікаційний код 13706380) на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області заборгованість в сумі 46 910 (сорок шість тисяч дев’ятсот десять) грн. 10 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: (підпис) А.М. Леонтович
З оригіналом згідно. Суддя
Повний текст постанови виготовлено 11.06.2010 року