КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 листопада 2010 р. №2а-5448/10/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022
час прийняття постанови: 17 год. 55 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Леонтовича А.М.,
суддів – Виноградової О.І., Спиридонової В.О.,
при секретарі судового засідання – Воронюк М.М.,
за участю представників сторін
позивач: ОСОБА_2
від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю), ОСОБА_2. (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області
визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до суду, в якій просить визнати нечинними рішення відповідача – Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області №0001421701/0/4795 від 27.11.2009 р., №0001421701/1/287 від 22.01.2010 р., №0001421701/2/1354 від 07.04.2010 р., №0001421701/3/1698 від 14.05.2010 р. про визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.
В адміністративному позові та подальших доповненнях до нього, позивач зазначив, що проведений відповідачем підрахунок являється некоректним, так як проведений половинчасто, тільки для підрахунку валового доходу, не перераховуючи валові витрати за загальними правилами, а взявши їх з декларації позивача, де вони підраховувались при роботі договорів на умовах товарного кредитування, відстрочення кінцевого розрахунку, згідно роз'яснення податкового законодавства в листі ДПА України від 05.06.2000 р. №2060. В результат підрахунку валових доходів відповідачем були включені суми продажу товарів які позивачем були включені у валові доходи та декларації попередніх періодів, при відвантаженні даних товарів.
Окрім того, на думку позивача перевіряючими при визначенні витрат не вірно процитований пункт 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., а саме вилучено термін «(нарахованих)» після слова «сплачених», оскільки відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються „Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. виграти, з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті."
Представники позивача та позивач у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання призначене на 25.11.2010 року не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У відповідності до поданого заперечення вказує, що оскаржуване повідомлення рішення винесене без порушень, та повністю відповідає чинному законодавству, просив суд в адміністративному позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
18.11.2009 р. працівниками Державної податкової інспекції в Обухівському районі на підставі направлення № 232/001562/364 від 06.11.2009 року було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р.
У ході перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення позивачем положень статті 13 ДКМУ № 13-92 від 26.12.92 р. «Про прибутковий податок з громадян», а саме - заниження суми чистого доходу за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р. на загальну суму 1217522 грн 01 коп. Внаслідок чого на думку відповідача занижено податок з доходів фізичних на загальну суму 182 628 грн 30 коп.
За результатами перевірки складений акт від 18.11.2009 р. № 2638/171/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р. (надалі – Акт перевірки).
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за №0001421701/0/4795 від 27.11.2009 р., №0001421701/1/287 від 22.01.2010 р., №0001421701/2/1354 від 07.04.2010 р., №0001421701/3/1698 від 14.05.2010 р., позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 182 628 грн 30 коп.
Таким чином, у відповідності до Акта перевірки відповідач зарахував у валовий дохід позивача платежі в сумі 896 442,21 грн., які були оприбутковані в момент відвантаження товару в попередні податкові періоди. А згідно Декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року, позивач задекларував за ІІ квартал 2008 року 4 756 946,00 грн. валового доходу, 4 646 167,23 грн. витрат, пов'язаних з одержанням доходу, і відповідно 110 778,77 грн. чистого доходу, та сплатив авансом 45 000,00 грн. податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (платіжне доручення № 50 від 14 травня 2008 року).
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Згідно з статтею 13 ДКМУ № 13-92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
Проте в зазначеному Декреті не міститься вказівки на те яким саме чином вираховуються валовий дохід громадян від підприємницької діяльності, що і не спростовувалось відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до ч. З ст. 13 ДКМУ № 13-92 від 26.12.92 року «Про прибутковий податок з громадян», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пункт 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Крім того підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З наведеного слідує, що твердження відповідача про те, що до складу валових витрат не можна відносити витрати поточного звітного періоду в сумі 286 695,40 грн., які не підтверджені розрахунковими документами не відповідає чинному законодавству.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів , а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів , а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Суд бере до уваги посилання позивача на те, що при торгівлі у розстрочку або при товарному кредитуванні згідно листа ДПА України №2060/М/15-1116 від 05.06.2000 р. датою збільшення валових доходів Продавця є дата відвантаження товарів (передача всіх ризиків або пошкодження товару). Користуючись таким поясненням ДПА України і виконуючи договори по торгівлі в розстрочку позивач вважав одержанням доходу дату відвантаження товарів і вносив цією датою в книгу обліку доходів і витрат як одержаний дохід, так і витрати пов'язанні з одержанням цього доходу. Таким чином позивач сплачував податки раніше ніж коли б він вносив дохід в книгу обліку доходів і витрат дочекавшись отримання оплати за товар. Як би позивач чекав отримання оплати за товар і після того вносив в дохід, то до нього могли б бути примінені пояснення надані в листі ДПА України №2060/М/15-1116 від 05.06.2000 р., та застосовані штрафні санкції на суму відвантаженого товару, але ще не оплаченого.
Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань» №2181 від21.12.2000 р. у разі коли норма Закону чи іншого нормативно-правового акта виданого на підставі Закону, або коли норми різних Законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймаєтеся на користь платника податків.
Окрім того, розрахунки, платіжні та інші документи які містяться в матеріалах справи доводять, що донарахування відповідачем податкової заборгованості є помилковими.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом від 10.08.2005 № 327 Державної податкової адміністрації України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 25/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
За таких обставин, висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб не може вважатися доведеним фактом.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суд також зважає на те, що по-факту, не залежно від того правильно чи з помилками позивач заповнив уточнюючі розрахунки з податку доходів фізичних осіб, державний бюджет втрат не зазнав.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивач відпускав товар за видатковою накладною, в день відпуску товару зараховував суми за товар у валовий дохід та вносив відповідні записи в Книги обліку доходів і витрат за формою 10 у відповідності до чого подавав податковому органу декларації, та також те, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів в повному обсязі правомірність прийняття оскаржуваних рішень суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що кошти, перераховані ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" за спожиту електроенергію в сумі 34384,4 грн. - це витрати, понесені підприємцем у процесі будівництва пункту по переробці деревини, яке здійснюється відповідно до Розпорядження Полонської РДА №253/2007-Р від 17.05.07 про надання дозволу на будівництво пункту по переробці деревини, та дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Полонського району № 46 від 15.06.07.
Тому, формування валових витрат у тому числі з витрат, понесених у вигляді оплати за електроенергію ВАТ ЕК .Хмельницькобленерго" по будівництву пункту по переробці деревини жодного відношення до прямих витрат, понесених від оптової торгівлі гофролистом, картоном та виробами з гофрокартону, не має
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001421701/0/4795 від 27.11.2009 р. Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області в частині визначення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов’язання в сумі 177 470 (сто сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 64 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001421701/1/287 від 22.01.2010 р. Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області в частині визначення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов’язання в сумі 177 470 (сто сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 64 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001421701/2/1354 від 07.04.2010 р. Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області в частині визначення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов’язання в сумі 177 470 (сто сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 64 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001421701/3/1698 від 14.05.2010 р. Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області в частині визначення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов’язання в сумі 177 470 (сто сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 64 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Головуючий суддя А.М. Леонтович
Судді: О.І. Виноградова
В.О. Спиридонова
З оригіналом згідно. Головуючий суддя
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2010 р.